З якого ж віку долучати малюка до букіністичної різноманітності? З року? З народження? Із зачаття?
Джерело: instagram@_marketbaby_
Психологи рекомендують активно вводити книгу в дитячий раціон з моменту, коли малюк навчиться повзати. Тим більше, що зараз з'явилася маса чудових «антивандальних» книг — клейончастих, картонних, навіть пластмасових. Їхні сторінки можна сміливо пробувати на зуб – книга витримає!
Звичайно, читанням перше знайомство із книжкою назвати не можна. Крихітка буде разом з мамою гортати сторінки і дізнаватися, що «Це півник — бачиш, який у нього золотий гребінець? А це корова - му-у-у!». Задувши свою першу свічку на іменинному торті, малюк вже може переходити до справжніх книжок — з текстом. Втім, головне місце на сторінках, як і раніше, має відводитися картинкам.
Книга без яскравих, легко впізнаваних малюнків для півторарічного малюка сенсу практично не має - дитині ще дуже складно відтворити в голові образ головного героя (так, Колобок - це теж головний герой), якщо він не намальований на картинці. Тому мамі доводиться читати книжку так, щоб малюк бачив усі малюнки.
Дуже зручно, до речі, гортати сторінки лежачи поруч із синочком або донькою на підлозі — малюк тут і до мами може бочком притулитися, і долонькою по поганому вовку поплескати, і порцію погладжувань і поцілунків у процесі читання від мами отримати — руки в обох вільні !
Джерело: instagram@evgenia_3kids
Вибираючи казку для малюка, слідкуйте за тим, щоб сюжет у ній був простим і послідовним.
Навіть якщо вам дуже подобається Андерсен, відкладіть його на майбутнє. Не оцінить Ганса Християна ваш маленький книголюб — у свої півтора роки він зробить вибір на користь «Курочки Ряби», «Ріпки» та «Колобка». А душевним мукам Герди він ще поспівчує — потім, років у п'ять.
Є у малюків ще одна особливість - римовані рядки вони сприймають краще за прозу. Вслухайтеся: навіть перші слова малюка - це рими: "ма-ма", "ба-ба", а горезвісне "дай" більшість крихт вимовляють як "дай-дай-дай". Загалом, віршів у світі півторарічного малюка має бути багато. Барто, Михалков, російські народні потішки на кшталт «Йде коза рогата за малими хлопцями» — те, що, безсумнівно, викличе зацікавлену усмішку в дитини. Тільки, читаючи вірші, вмикайте емоції – ви ж не телефонний довідник декламуєте! Кажете, акторської майстерності немає? А ви спробуйте — і на обличчі свого зайченя побачите: у вас виходить!
Казки бувають різними…
Скільки дисертацій та наукових монографій написано про дитячі казки — не порахувати. Американський психолог Ерік Берн був упевнений: за тим, якій казці в дитинстві воліє дитина, можна судити, яким буде сценарій його дорослого життя.
Зачитується дівчинка «Сплячою красунею» — отже, у майбутньому у спілкуванні з чоловіками віддасть перевагу тактиці «завоюйте мене, красуню, самі, а я пасивно спостерігатиму за вашими спробами розбудити мої емоції». Любить «Попелюшку» — житиме за принципом: «Все добре дається важкою працею». Казка і справді означає для дитини дуже багато. Казками лікують дитячі страхи, казками вчать спілкуванню... Недарма казки найулюбленіший жанр дошкільнят.
instagram@tutu_dodo
Іноді мами жахаються «шквалу насильства та жорстокості», які вони виявляють у казках. Ні, ну куди це годиться — вовку випаровують черево і витягують звідти Червону Шапочку, Змію-Гориничу відрубують махом одразу три голови (так, не білий і пухнастий, але все ж таки жива істота)… Не драматизуйте, мами! Для маленької дитини вовк, якому вспороли черево — не реальна тварина, яка зазнає реального болю, а узагальнений образ зла, яке має бути покаране.
Інші мами бояться читати малюкам «страшні казки» — з Бабою Ягою, тим самим Змієм Гориничем, тролями… Однозначних рецептів тут не існує — насамперед треба орієнтуватися на реакцію малюка.
Якщо малюк захоплений сюжетом і не боїться Баби Яги - вам цієї поважної старенької тим більше нема чого побоюватися.
Але якщо малюк дуже бурхливо реагує на перипетії «страшного» сюжету, погано засинає після таких казок — відкладіть їх до найкращих часів. Перед сном взагалі краще читати щось заспокійливе, що не викликає бурхливих емоцій.
Вважається, що казка повинна мати кінець у стилі: «І жили вони довго та щасливо». Проте далеко не завжди після прочитання казки хочеться крикнути "Ура!" і кинути в повітря чепчик. Той же Ганс Християн Андерсен, якого ми відклали у півтора роки, був рідкісним песимістом. Одна його «Русалочка» чого варта! Чи можна читати малюкам казки з настільки неоднозначним кінцем? Так звичайно. Такі твори розвивають почуття малюка, вчать співпереживати, розуміти біль іншого.
Тільки не кажіть, шкодуючи дитину: «Та не плач, все потім у Русалочки стало добре!».
Не стало. І для малюка важливо це знати - іноді трапляється так, що події розвиваються не найкращим чином і нам уже нічого не змінити. Ми можемо тільки навчитися правильно приймати це. Але, звичайно, захоплюватися сумними казками та історіями не варто. Більшість дитячих книг мають бути веселими та позитивними!
Джерело: instagram@twentyventi
EQ та казка
Психологи давно створили шкалу оцінок як IQ (коефіцієнта інтелекту), а й EQ (емоційного інтелекту). З'ясувалося, що люди, чий EQ низький, насилу пристосовуються до життя в суспільстві — яким би високим не був їхній рівень інтелекту. Недарма кажуть, що головний талант, який відчиняє перед людиною всі двері, — це талант спілкування.
Художня література — один із найуспішніших способів розвитку емоцій. Разом з героями книг діти проживають їхнє життя, вчаться спілкуватися, співчувати іншим, розбиратися в хитросплетіннях чужих вчинків та мотивів… У гонитві за шкільними успіхами не забувайте про реальне життя — адже вашому малюку належить жити у світі людей, а не формул.
Намагайтеся бути прикладом для малюка. Адже якщо малюк помітить, що його мама з татом люблять читати, то він сприйматиме читання як захоплюючий відпочинок і спосіб відволіктися від повсякденного клопоту.
