Я сьогодні думала про слова «нічого страшного». І в мирний час я казала, що ці слова — обезцінювання. Коли дитина плаче від того, що вона впала, що іграшка загубилась, що її хтось образив, в її невеликому досвіді — для її можливості витримування — це може бути боляче. І вона ще не вміє сама з цим «дитячим болем» впоратись. Вона не може назвати його, відрізнити від більших серйозних «болей», зрозуміти, що вона може з ним зробити. Просто не має досвіду.
Джерело: Shutterstock
Якщо ми скажемо — «це так неприємно, болить? Так шкода, що це відбувається, можна тебе обійняти. Я з тобою.» — вона відчує підтримку, отримає досвід контакту з емоціями та регулювання емоцій, і буде вчитися емпатії.
І це важливо, навіть, під час війни. Особливо, під час війни. Бачила, як кілька днів тому на майданчику батьки сварили хлопчика, за те, що він злякався, коли впав. Як кричали на дівчину, що злякалась тривоги, сварили малечу, яка плакала, загубивши щось.
І я розумію, що вони просто втомлені, просто переповнені «дорослим страшним», чи просто не знають, як коректніше.
Якщо ми скажемо — нічого страшного — це тільки підсилить біль, дасть відчуття самотності, і з часом зробить людину нечутливою — і до своїх почуттів і до почуттів інших.
Коли дорослий розповідає про свій біль — ми ніколи не знаємо, який у нього «поріг витримування», скільки він може вмістити напруги.
Джерело: Fotolia
І «нічого страшного» для одного — може бути капець як страшно для іншого. На межі витримування.
Зараз ми всі зустрілись з досвідом, який вимагає від нас «надвитримування». І ми знаємо що таке «страшно». Але і зараз ми всі різні.
І, будь ласка, будьмо обережними із словами: ну нічого страшного, у тебе ж залишилось .. ти ж не був… Ти втратив тільки..
(Я зараз не про росіян, я про нас).
Якщо людина з нами ділиться — значить, це для неї важливо і вона нам довіряє. Біль кожного суб’єктивно сильніший. Вона, переживаючи своє — може не відчувати, що те, про що вона розповідає, порівняно з втратами і болем інших, як те, про що плаче дитина, загубивши іграшку….
І є зворотня сторона — обезцінювання свого болю.
Джерело: Pixabay
Зараз все «страшне» і кожному болю важлива увага, час і повага.
А із тих, хто чули «нічого страшного» в дитинстві — можуть вирости і ті, хто зовсім не відчуває болю інших, бо не мають доступу до своїх почуттів.
…Сьогодні мені написав мій однокурсник і нагадав про практику — яку я сьогодні роблю — вдихаю із сонця світло, пропускаю через себе і видихаю спокій і зцілення. Не закриваючи очей, ніяких високодуховних станів. Просто вдих і видих.
