Під час сюжетно-рольової гри кожна дитина програє сценарій дорослого життя. Головне, щоб у такі моменти дітки відчували себе комфортно та впевнено, приміряючи на себе дорослі ролі.
Улюблена гра
Як тільки малюк бере під своє заступництво пупса, вухатого зайця або ляльку (неважливо, що він здатний тільки носити іграшку з собою і качати її), можна сказати, що зроблено ще один крок до дорослішання.
- Перший етап гри (1,5-2 роки) - імітація найпростіших побутових ситуацій: малюк годує ляльку, баюкає, купає.
- На другому етапі (від 3 років) малюк вже не просто копіює дії дорослих, а й сам розігрує сценки. Лялька або ведмедик вже можуть відвертатися від ложки з кашею, вередувати, боятися чи сміятися. Крихітка вмовляє, підбадьорює, карає їх.
- Дитині 4-6 років, що грає в дочки-матері, і старшим дітям вже необхідні однолітки. Гра стає сюжетно-рольовою. У ньому проявляється вміння дитини перевтілюватися, копіюючи поведінку інших.
У дочки-матері іноді грають і хлопчики, щоправда, відведена ним роль не буде центральною. Ігровий тато ходить на роботу, їде у відрядження або вирушає на війну. Взагалі, деякі хлопчаки із задоволенням грають у ляльки, але це захоплення зазвичай недовговічне. А ось для дівчаток 4—6 років дочки-матері — основна та улюблена гра, яка зникне з ігрового «репертуару» до першого або найпізніше — до п'ятого класу.
І хлопцям можна!
Якщо хлопчик грає у ляльки… Це абсолютно нормально! У віці 2-3 років хлопчаки, як і їхні однолітки, можуть захоплено «виховувати» малюка, годуючи його з ложки і навіть гуляючи з коляскою. Саме гра з лялькою допомагає емоційно розвиватись дитині. Він отримує новий досвід, приміряючи різні соціальні ролі: тато у грі дочки-матері, лікар, якщо діти грають у лікарню. Умовність дій (все відбувається навмисно) змушує уяву працювати активніше.
За допомогою ляльок та пупсів хлопчики, так само, як і дівчатка, вчаться розумінню та взаємодії з навколишнім світом
Гра дає малюкові можливість побачити себе з боку і водночас зрозуміти іншого, знімає психологічну напругу шляхом «відігравання» конфліктних ситуацій.
Вибираємо ляльку
Першу ляльку варто дарувати малюкові не раніше півтора року. До цього часу дитина поводитиметься з нею, як з будь-якою іншою іграшкою, намагаючись зрозуміти, що вона собою представляє. Тому незабаром дорога лялька виявиться розібраною частинами. Пізніше малюк, спостерігаючи за своїм оточенням, виявить, що з цією іграшкою можна робити безліч інших не менш цікавих дій. Купання, перевдягання — такі маніпуляції дитина повторюватиме день у день. Так що на цьому етапі пізнання світу найкраще підійдуть не так красиві, як практичні іграшки. Наприклад, ганчір'яні ляльки, м'які та приємні на дотик. Або іграшки з гнучкої пластмаси, які добре миються.
Дівчинці старше 2 років вже варто придбати ляльку з довгим волоссям, яке можна мити, розчісувати і заплітати в кіски.
При виборі іграшки враховуйте, що вона стане не тільки провідником емоцій, фантазій малюка, а й накладе відбиток з його характеру.
Змішування образів жінки і дитини, характерне для сучасних ляльок, дезорієнтує малюка: чи доглядати за лялькою, чи прагнути стати схожою на неї
Багато дитячих психологів рекомендують взагалі відмовитися від ляльок, що зображають дорослих жінок. Адже такі як Маша, Барбі чи Катя не потребують материнської опіки. Відповідно і традиційної гри у дочки-матері з ними не вийде. На перший погляд нічого страшного. Проте саме у дитинстві закладається модель поведінки майбутньої мами.
Ще одне правило: ляльці не потрібно мати підлогу. Малюк сам вирішить, ким вона стане під час гри.
Ігри з коляскою
Після 2-3 років гра поступово ускладнюється, виникає потреба у нових предметах. Наприклад, за допомогою іграшкового посуду можна влаштовувати чаювання. Це не просто забава, а й корисний урок. Розвивається дрібна моторика, малюк отримує уявлення про об'єм: вчиться наливати рідину, вчасно зупиняючись. Ще один предмет, який використовується у грі приблизно з того ж віку, — візочок. Прогулянки з іграшковою коляскою покращують велику моторику дитини, розвивають спритність, адже малюкові доводиться робити повороти, спускатися та підніматися.
Спостерігаємо!
Для батьків гра в дочки-матері може стати справжнім джерелом корисної інформації. Ненав'язливе спостереження за грою дочки (сина) з лялькою дозволить краще дізнатися про власну дитину. При цьому важливо не втручатися у дію та не коментувати те, що відбувається.
У грі з лялькою дитина виконує дві ролі – доньки та матері. Говорячи за ляльку, малюк озвучує свої бажання («Не хочу в садок!»), страхи («Боюсь темряви»), образи («Ти ж обіцяв сходити зі мною до зоопарку!»). Але ще більшої уваги заслуговує на роль мами. Як вона розмовляє з дитиною? Чи зберігає вона спокій чи швидко виходить із себе? Чи приділяє вона увагу малюкові або тільки доглядає його? Чи часто мама хвалить?
Якщо ви хочете дізнатися відповіді на питання, що найбільше турбують вас – пограйте разом з малюком у дочки матері. Дитина від імені ляльки дасть відповідь на ваші запитання.
Якщо потрібно розтлумачити малюку, що часом він поводиться дуже небажано (влаштовує істерики або не слухається), запропонуйте йому зіграти батьківську роль. Коли ви почнете грати свою роль, зображуючи плаксиву дитину, ваш малюк, примірявши на себе вашу роль, швидше за все усвідомлює, що часом поводиться дійсно погано. Не виключено, що після цієї гри поведінка дитини значно покращає, а істерики – припиняться.
