Не всім батькам відомо, що м'які друзі також мають велику користь у процесі виховання. У чому полягає ця виховна функція?
Джерело: instagram@newby_ua
Помінятися ролями
Маргарет Мід, яка на початку минулого століття проводила дослідження на Самоа, з деяким подивом для себе виявила, що головним заняттям юних самоанців віком від 4 до 7 років є виховання дітей! Сім'ї тут великі, тому старшим доводиться няньчитися з малечею. І на нянях лежить повна відповідальність за здоров'я та гарну поведінку підопічних.
Виявилося, що до 2-3 років дитина на Самоа це маленький тиран. Однак, як він сам отримує роль Вихователя, настає разюча зміна: малюк починає охоче виконувати всі ті правила, яким зобов'язаний навчити крихту (про це більш докладно можна прочитати в чудовій книзі Є. В. Суботського «Дитина відкриває світ»).
Виявляється, коли ми наставляємо малюка, пояснюємо, як слід поводитися, контролюємо його поведінку, ми цим вселяємо йому роль порушника, супротивника порядку. Якщо ж дитина отримує роль Прибічника Порядку — а це роль приємна і почесна, — то вона вже відчуває цей порядок як СВІЙ.
Малюкові також потрібен хтось, хто виявився б набагато дурнішим, безпораднішим за нього самого, стосовно кого дитина могла б виступати в ролі Вихователя.
Добре, коли сім'я велика як на Самоа. У такому разі можна виховувати молодшого братика чи сестричку. А якщо сім'я маленька? Якщо у тата з мамою дитина лише одна?
Тоді нехай у ролі потенційного порушника порядку та невміхи виступає іграшковий Міка чи Фімка, а наш маленький капризуля – у ролі його Наставника. Нехай дитина вчить плюшевого дурня сідати на горщик, тримати ложку, прибирати іграшки, чистити зубки. Дивишся — непомітно й сам упевниться в тому, що все це потрібне і важливо, і сам усьому цьому навчиться.
Варто наголосити, що наші плюшеві помічники — на відміну від людських дитинчат — на рідкість покірно приймають будь-які виховні дії: ніколи не сперечаються, не намагаються чинити опір. От Міке «зачистили» зубною пастою всю мордочку, а він навіть і слова не сказав! Адже це дуже хороша якість, ви згодні?
Джерело: instagram@newby_ua
І образитися не можна
На що ще здатні наші м'які помічники? Вони можуть бути посередниками між нами та дітьми.
Наприклад, мати накричала на дочку. Мабуть, не зовсім справедливим був маминий гнів. Чи знайде в собі сили маля сказати мамі про те, що з нею не згодна? Адже це дуже важливо: не заганяти вглиб своє невдоволення, не допустити відчуження між найближчими людьми.
А що, як мамі про все скаже… Фімко? На Фімку не можна ображатися! «Прийде» Фімка (можливо, разом із скривдженою донькою) та «скаже»: «Мамо, ти навіщо Машу образила? Маша це зробила ненароком, вона не хотіла».
Чи навпаки. Адже неприємно дорікати дитині, лаяти її. Тож нехай це за нас робить хтось інший.
Наприклад, у тій же молодшій групі є сова Аліса: її сама Любов Борисівна пошила з непотрібних клаптиків. Це дуже велична і строката (клапті різного кольору) особа зростанням з невеликою самовар, набита ватою і в окулярах! Окуляри, щоправда, справжнісінькі: це старі окуляри Любові Борисівни.
Сама вихователька дітей не сварить, не робить їм зауважень. Ця функція покладена на сову Алісу. Аліса — прямолінійна особа, вона не дуже церемониться. І ще вона велика насмішниця.
Якось за обідом Владик та Ариша… побилися! О жах! Що робити? Владик штовхнув Аріш і пролив її суп.
Проте наша пильна сова Аліса не дрімає:
- Владик! Що ти дивишся?! Візьми тарілку і вилий на Аріш весь суп! Ні, однієї тарілки мало! Іди на кухню, візьми каструлю і вили на неї. Нехай вона потоне в супі!
- А ти, Аріша? Є в тебе руки та голова чи ні? Із цього хлопчика треба зробити котлету! Насади його на вилку та пожежу. Потім ми його розріжемо і з'їмо!
- Молодці! Як я люблю хуліганів! Діти! Все беріть приклад з Аріші та Владика! Навіщо потрібний обід? Щоб навчитися битися та розливати суп! Аріша та Владик, вийдіть з-за столу, щоб усі діти могли на вас подивитися. Ну, давайте, давайте… Ось вони, наші герої! Все, беремо з них приклад!
Джерело: instagram@newby_ua
Зрозуміло, що такі «зауваження» сприймаються малюками трохи інакше, ніж звичайні наші педагогічні нотації, що викликають внутрішній опір та наганяють тугу. У тому числі й на нас самих. А тут усім весело і проблема позначена.
Дитині дуже важливо почути з боку оцінку своєї поведінки — наш герой і почув. Йому зрозуміло, що поводиться він неправильно. Над ним посміялися, але не зло, а по-доброму. І конфлікт залагодили, і неправильну поведінку припинили, і назвали його — з усією різкістю та прямотою («хуліганство» — так визначила поведінку дітей сова Аліса), а ніхто не скривджений.
Спробуйте все це висловити прямо від свого обличчя. У такому разі навряд чи вдасться уникнути сліз, образ, конфліктів. А на наших плюшевих працівників діти ніколи не ображаються.
Дісталося ведмежатці.
Ще один прийом — лаяти не дитину, а ляльку. Малюк підірвав і змалював шпалери, хоч це заборонено. Можна його покарати і відшльопати — чого простіше. Заодно і собі, і йому настрій зіпсувати.
Спробуємо сказати інакше:
- Ах, хто це накоїв? Це Фімка зробив? Який поганий Фімка: він змалював всі шпалери! Хоча знав, паршивець, що цього робити не можна.
У цьому випадку провина малюка приписана іншому, і він бачить його ніби з боку, як сторонній спостерігач, тому може правильно оцінити. А коли ми саму дитину лаємо, вона часто не розуміє, за що, навіть якщо її «злочин» цілком очевидний, однак він перебуває «всередині ситуації» і не в змозі подивитися на себе збоку.
Звичайно, після того, як ми відчитали Фімку, може виявитися, що Фімка ні до чого, а винен Шурик, і покарати все ж таки доведеться саме його. Але на той час порушник порядку вже трохи по-іншому ставиться до свого «злочину», тому що йому дали можливість побачити ситуацію збоку.
Джерело: instagram@newby_ua
Делікатний метод
Відомо, що іграшки, виготовлені з плюшу або іншої м'якої матерії, діють на малюків як заспокійливий засіб. Однак їх можна використовувати також у процесі виховання та навчання.
Ви відчуваєте, що дитина не хоче чистити зубки чи мити ручки? Нехай він повчить цьому плюшевого улюбленця, виховує його. Діти люблять бути Вчителями та Вихователями, а хто навчає іншого, вже не може бути в опозиції того, чого він сам навчає.
Не поспішайте лаяти малюка, який вчинив провину. Спробуйте приписати його «злочин» іграшці та набриднути її. При цьому докладно проговоріть, чому ця провина вчинена, чому так робити не можна. При такому підході ви можете досить жорстко називати речі своїми іменами, адже ви лаєте не малюка, а ляльку.
Якщо ваше маля часто ображається - заспокоюйте і виховуйте його від імені улюбленого плюшевого ведмедика, вовченя або зайченя. Таким чином, його образа жодним чином не буде адресована у вашу сторону.
Ми часто навчаємо та розвиваємо своїх діток за допомогою багатьох підручних засобів. І для того, щоб зробити процес навчання більш цікавим для самого малюка – знайдіть собі безвідмовного помічника у вигляді м'якої іграшки, від імені якого ви разом з малюком говоритимете.
(2 оцінок, середнє: 4,50 з 5)
