Ведучий романтичного реаліті «Холостяк» на телеканалі Стб, 34-річний Григорій Решетник, на відміну від героїв проекту, давно знайшов своє кохання. Про дітей Ваню та Діма, правила виховання та життєві цінності щасливий тато розповів журналу «Відпочинь»!
Джерело: журнал «Відпочинь»
Гриша, це вже другий досвід батьківства. Як вам бути дабл-татом? Чи доводилося винаходити щось нове чи просто згадували добре забуте старе?
У баскетболі є поняття трипл-дабл, тож бути дабл-татом легше. Але складніше, ніж коли є лише одна дитина. Нещодавно у наших друзів почали народжуватися перші діти, а ми вже просунуті хлопці — з двома дітьми подорожуємо, завжди скрізь з коляскою… І ось я дзвоню вітати одних, других, питаю, як вони. А у відповідь: «Гріше, чому ти не казав, що це так складно? Я відчуваю, що залучений до якогось нескінченного неконтрольованого процесу».
Мені здається, більшість чоловіків саме так почуваються спочатку в ролі батька. Я ж дуже люблю свою сім'ю - вона займає більшу частину мого життя. Великий респект дружині, тому що вона дуже сильна, сучасна та просунута мама, і праця батьківства здебільшого лягає на її плечі.
І як справляєтесь із дітьми?
Христина: Якби не постійне відчуття, що Гриша поруч і підтримує, то я б, напевно, збожеволіла. А так я знаю, що в мене завжди є опора та допомога: він і підгузник поміняє, і спатиме покладе, і погуляє. Загалом, корисний тато. І так, із двома маленькими дітьми можна справлятися без няні — доведено на власному досвіді.
Гриша: Так, поки ми обходимося без няні: Ваня в садку, а Дімку Христина ще годує грудьми, тому він майже весь час із нею. А я іноді відчуваю себе водієм: відвіз, привіз, з'їздив по продукти… Але я все одно закликаю всіх народжувати дітей — бути батьком дуже цікаво: не просто нові люди на очах ростуть, а ти ростеш разом із ними. Ваня вже зараз може мені сказати, що я чогось там не розумію. Я так відчуваю, ще 10–15 років, і вони вже будуть самостійними хлопцями, які іноді приходять за порадою. Ну, я сподіваюся. А то ще не вистачало їх утримувати до сорока — це дорого!
Джерело: журнал «Відпочинь»
Але ще дітей хочете?
Гриша: Так, обов'язково! За дівчинкою точно підемо. Щоправда, якщо буде ще один хлопчик, то вже подумаємо, але третій у планах є.
А ревнощів між дітьми немає?
Христина: Ні, але ми працювали над цим, я ходила до психолога. Коли тільки завагітніла, ми почали розповідати Вані, що в животику його братик, незабаром він з'явиться на світ і принесе подарунок. Так що раз на тиждень Іван підходив до живота і замовляв братові новий подарунок: то робота, то трактор. Тобто дитина була довгоочікуваною не тільки для нас, батьків, а й для першої дитини, між ними потім одразу встановився якийсь зв'язок!
Гриша, зізнайтеся, ви балуєте синів чи намагаєтеся бути з ними суворим?
Я більше добрий та балуючий тато, бо менше часу проводжу з дітьми. Але у нас із Крістінкою є правило, що ми завжди граємо в одній команді, не ділимося на доброго та поганого поліцейського. Тільки виступаючи єдиним фронтом батьки можуть захистити свої позиції. Іноді я можу бути навіть нервовим татом, можу крикнути.
Але ми ніколи не б'ємо дітей. Мені здається, що фізичне застосування сили – це слабкість батьків. Хоча моє дитинство пройшло інакше. Мене мама могла вдарити всім, що потрапить під руку: перенесення, мокра кофта з залізною змійкою. Але тоді не було часу замислюватися про правильне виховання, у 90-х треба було дітей хоча б прогодувати. А дівчинку, мені здається, я не виховав би. Мені друг недавно сказав: «Гриша, тобі доля не дає дівчинці, бо ти її залюбиш та зіпсуєш дитину».
Джерело: журнал «Відпочинь»
Мрії про відпочинок
Увага треба приділяти не лише дітям, а й один одному. Як проводите час, коли не проводите його з дітьми?
Христина: Після народження Вані я зовсім не знала, що робити, і повністю пішла в материнство, забувши про Гриша. І одного разу, другого, п'ятого я не приготувала вечерю, ще щось забула, не запитала, як справи. І в якийсь момент Грицько сказав: «Так, дружина… Є дитина, але є і я. Ми не можемо створювати сім'ю, руйнуючи пару». І тоді я зрозуміла, що жити лише для дітей – неправильно. На цей раз я врахувала попередні помилки.
Гриша: Наш час починається пізно, тому що і діти люблять допізна потусити-погуляти, і специфіка роботи на телебаченні дається взнаки. Зазвичай Крістіна укладає Діму, а я Ваню, і якщо ми з дітьми не засинаємо, то вже йдемо вдвох пити чай, можемо спокійно поговорити. Ось зараз зрозумів, що ми в кіно давно не ходили, але в ресторани чи кафе вибираємось. Один для одного ми бачимо час, це обов'язково. Тому що сім'я – це чоловік і жінка. А діти це такі хлопці, вони прийшли, з вами до 18–20 років побули і пішли свої сім'ї будувати. А чоловік із дружиною мають зберегти інтерес один до одного. Зараз у нас є мрія поїхати кудись лише вдвох. Залишити дітей бабусям-дідусям і просто насолодитися один одним.
Чи часто ви сваритеся?
Гриша: Через те, що з кількістю дітей зростає кількість питань та проблем, які треба вирішувати, то збільшується і кількість сварок. Проте тривалість сварок дуже скорочується. У тебе просто немає часу довго ображатись, миритися. Це о 18-й ти можеш три дні не дзвонити, трубку не брати. Або дівчина чекає, вважає, що він має першим зробити крок, і потім йшов третій місяць, а він усе не дзвонив. Зараз посварилися, а за 15 хвилин треба миритися, бо фотосесія для «Відпочинь!» і треба їхати!
Джерело: instagram @grisha_reshetnik
В одному з інтерв'ю ви говорили, що важливо не переплутати швидкоплинну закоханість із великим почуттям. Пам'ятаєте момент, коли зрозуміли, що з Крістін — ваше велике почуття?
Гриша: Так я майже відразу це зрозумів. Їй було 19, мені 25, і мені здавалося, що я можу вже все, тільки сім'ї мені не вистачає. Наше перше побачення було в неділю, ми грали в боулінг, сиділи в кафе, а потім я завіз її на роботу - їй потрібно було готуватися до ранкового випуску новин. Але номер телефону не взяв і зник. Чотири дні я думав: доля це чи мить? А потім покликав Христину на побачення, ми зустрілися і більше вже не розлучалися. І ще жодного разу я не пошкодував і не засумнівався у тому рішенні, яке прийняв тоді.
Хто з вас більший ревнивець?
Христина: Гриша завжди оточений гарними жінками, але я теж працювала на телебаченні, я знаю цю специфіку — це допомагає мені справлятися з якимись уколами ревнощів. Я знаю, що він є відповідальним батьком, який любить чоловік. Довіра має бути обов'язково, інакше я взагалі не уявляю, як можна будувати стосунки.
Гриша: Ревнощі - це нормальне почуття. І звичайно, я ревную. В ідеалі потрібно трансформувати це почуття на мотивацію, щоб ставати краще з кожним днем. Я навіть радий, що я ревний, але без дурниць, щоб це не було штучне підігрівання почуттів. Слава богу, дружині вистачає мудрості не давати приводів для ревнощів. Іноді я в собі це почуття гашу, іноді можу чесно сказати, що мені щось неприємне. Спочатку, звичайно, заводжуся, а якщо якийсь хам або чоловік, що випив, почне якось порушувати межі, то дуже різко можу висловитися або не тільки висловитися.
Джерело: instagram @grisha_reshetnik
Що, ви б'єтеся?!
Гриша: Це сьогодні в мене образ інтелігентної людини, а в юності інша справа. Свою позицію обстоювати я навчився. Щоправда, зараз уже навряд чи «закатуватиму рукави», постараюся пояснити словами.
Ви вже багато років разом, збоку виглядаєте зразковою родиною. А чи є щось, чого вам не вистачає для повного щастя?
Для повного щастя нам не вистачає доньки, будинку, літака та ще якихось проектів. А взагалі, думаю, що повного щастя немає, як і сенсу життя. Це потрібно відчувати у кожному дні та кожній хвилині, не хочу щось все життя шукати. Я ось сьогодні впіймав себе в момент щастя. Ми якраз збиралися на зйомку: Ваня заліз мені на одне вухо, бо йому так зручно, Діма заснув на іншому плечі та залив мене слинами – і це було щастя!
Автор: Аріна Федорових
