Крик - перший сигнал про лихо, один із найпростіших способів почати і продовжити сварку. Навіщо ми підвищуємо голос? Чому розмовляємо саме з улюбленими людьми? Чи можна сваритися у повній тиші? З'ясовуємо разом із психологом.
Джерело: pixabay.com
Багато хто зізнається: «Коли на мене кричать, я нічого не розумію». І не брешуть. У будь-якій гнівній тираді, звичайно, є певний зміст, з ходу вловити її сенс майже ні в кого не виходить. Вся справа у фізіології: на лютий, обурений крик кора мозку реагує гальмуванням, і здатність розпізнавати сенс слів слабшає.
Японський цілитель Кацудзо Ніші вважав, що здатність кричати дана людині природою як захисна сила і засіб для лікування організму: мовляв, так ми позбавляємося від негативної енергії, що руйнує зсередини. Випустив назовні негатив — і позбавив себе сумнівної радості страждати від гіпертонії або виразки шлунка.
Багато шуму та нічого…
З раннього дитинства ми легко переходимо на крик, повідомляючи світ про своє невдоволення. Проте мудрець попереджав: якщо ви вийшли з дитинства, не варто підвищувати голос на інших. Це все одно що хворіти на заразну хворобу і чхати на всіх замість того, щоб лікуватися.
Втім, зазвичай крикуни «на всіх» і не зриваються і славляться людьми спокійними. Дістається, як правило, близьким: найчастіше тільки чоловік чи дружина знає, як голосно вміє кричати друга половина.
Джерело: pixabay.com
Топ-5 фраз, після яких зазвичай починають кричати:
"Ти завжди/
Ти ніколи...»
«Все доводиться робити самій/самому…»
"Скільки можна говорити!"
"Це не твоя справа!"
"Не кричи на мене!"
Дивно, але надемоційне подружжя несподівано підтримують психологи. Вони кажуть, що, якщо протягом спільного життя у пари трапляється однакова кількість скандалів (неважливо, два на рік або сто сім на тиждень) і загалом це всіх влаштовує, стосунки цілком можна вважати гармонійними. А суперечки — корисні для здоров'я сім'ї.
Джерело: pixabay.com
Коли хтось втомився
Досвідчене подружжя розуміє, що партнер кричить не так «на когось», як «для себе». Від втоми чи роздратування, накопиченого протягом дня. Якщо обидва приймають правила гри, то скандал розвивається за звичним сценарієм. В результаті він дає вихід емоціям та призводить до розрядки. Потрібно іноді дозволяти один одному випустити пару і «постерти» — це призводить до нових точок близькості.
Крик дуже інтимний прояв, тому що оголює внутрішню агресію. Різні соціальні маски, які ми неминуче використовуємо в кабінетах і просто на людях, нормують нашу «температуру напруження», диктують прийнятність та неприйнятність емоцій. А в сім'ї маски знімаються, і ми можемо дозволити собі досить широкий діапазон температур від ніжності до люті. Рамки при цьому у всіх різні і визначають їх самі партнери.
В українських сім'ях сварки виникають приблизно 312 разів на рік, причому найчастіше це трапляється по четвергах, о восьмій вечора
Час бігти
Насторожитися слід, якщо крику в сім'ї починає звучати частіше, ніж зазвичай. Напади стають показово агресивними і знаходять розуміння в партнера. Все це означає, що пара «захворіла», самолікування криком більше не працює і настав час звернутися за допомогою до психолога. Можливо, знадобляться інші фахівці, адже в основі підвищення емоційної нестримності можуть лежати захворювання ендокринної системи, травного тракту, нестача вітамінів, гормональні порушення. Особливою графою у переліку причин є офіційно визнаний медиками синдром чоловічої дратівливості — дефіцит тестостерону. Іноді його діагностують і у 20-25-річних (при підвищених нервових та фізичних навантаженнях). Але все-таки найчастіше це трапляється в 40-45, коли запаси тестостерону виснажуються в процесі природного старіння та зростаючої відповідальності.
Джерело: pixabay.com
На жаль, люди рідко звертаються по допомогу. "Що нового мені скаже психолог?" - каже людина і продовжує терпіти емоційні виплески партнера, остаточно руйнуючи межі дозволеного в сім'ї. Але вербальна агресія — це потяг, що мчить із гори. І якщо сьогодні не вжити заходів, то наступна зупинка — фізичне насильство.
Коли хочеться уваги
Іноді здається, що людина спеціально робить все, щоб вивести із себе партнера. «Скільки можна позичати до зарплати!», «Чому я маю їсти одні макарони!», «Думав, хоч удома відпочину, і що?». Всі ці висловлювання «в порожнечу» не мають на увазі логічних відповідей і провокують праведний спалах гніву. Втім, іноді й слова не потрібні, можна просто навмисне повільно збиратися, коли ви поспішайте, або монотонно клацати пальцями, знаючи, як дратують коханого подібні речі.
У провокації на крик завжди є два рівні: зовнішній – поведінковий та внутрішній – наміри чи потреби кричущого. Зовнішніми можуть стати будь-які образливі слова або дратівливі дії, а внутрішній посил завжди однаковий: «Зверни на мене увагу». Партнер транслює його звичним із дитинства способом. Якщо тато чи мама провокатора були людьми холодними, то будь-який прояв емоцій, навіть крик, здається йому добрим результатом. Він ніби ще раз переконується в тому, що його бачать, помічають і щось відчувають.
Джерело: pixabay.com
Щоб крику поменшало
- Допомагайте один одному фіксувати момент закипання. Підбирайте фрази: «Обережно, ми можемо посваритися, але ж не хочемо цього», «Давай заспокоїмося, бо я теж щось заводжуся».
- Підключайте невербальні засоби зняття напруги: можна ласкаво взяти партнера за руку або м'яко покласти долоні на його плечі.
- Придумайте сигнальне слово для крику, що зароджується. Воно може бути будь-яким: «барабан», «гуль», «ананас». Відчуваєте, що ось-ось вибухнете гнівною промовою, попередьте чоловіка: «Барабан!» — а потім докричите все інше. Якщо в
Це, звичайно, ще буде потреба.
Автор тексту: Ольга Родіонова, психолог, гештальт-терапевт
