Якщо малюк гіперактивний, то думки у нього часто біжать попереду слів. Це може стати причиною заїкуватості. Ми навчимо вас ігор, які допоможуть подолати цю напасть!
Джерело: Shutterstock
Моєї доньці було 2,5 роки, і вона вже говорила цілими пропозиціями, читала напам'ять віршики і навіть успішно вчила літери. Все змінилося під час двотижневої подорожі нашої родини до Криму. Тоді ми помітили, що малеча почала якось дивно розтягувати слова. Здавалося б, нічого страшного — мова нашої доньки тільки починала формуватися. Але немає! Як з'ясувалося, це були перші ознаки найсильнішого заїкуватості, з якою нам довелося боротися цілий рік!
Перша різка зміна обстановки, тривала дорога поїздом туди й назад, відмова від пустушки — мабуть, усе це призвело до якогось нервового зриву на ґрунті стресу. Це й спровокувало порушення мови.
Джерело: Shutterstock
Моя маленька бовтанка тепер підходила до мене з якимось запитанням і по кілька хвилин не могла вимовити жодного слова. Особливо важко давалися слова на «д» і «т»: «Т-т-т-такий д-д-д-д-будинок». Все частіше дочка затискала рота долонькою і гірко плакала. У цій ситуації я була безсилою. Але чого мені точно не хотілося, то це того, щоб вона замовкла зовсім в страху перед невдачами. Потрібно було діяти!
Почалися пошуки гарного логопеда. Нам пощастило — всі фахівці, які траплялися на нашому шляху, давали максимум необхідної інформації, щоб ми поступово справлялися самі. І помалу справи пішли на лад. Але для цього потрібно багато зусиль, регулярних щоденних занять.
Дорогі батьки, я хочу поділитися з вами нашим досвідом, щоб тому, хто, не дай Боже, опиниться в подібній ситуації, було хоч трохи легше впоратися з цією непростою проблемою.
Джерело: Shutterstock
Праця, розуміння та кохання
Наш перший логопед ПОСТАВИВ ВІРНИЙ ДІАГНОЗ. Він пояснив нам, що дочкине заїкання є функціональним і відрізняється від заїкання, отриманого внаслідок переляку або у спадок. Як правило, воно виникає у гіперзбудливих, емоційно-нестабільних дітей, які рано заговорили. Таке заїкуватість проходить, якщо діяти правильно. Головне, що в нас вселили надію: проблему можна вирішити, і це цілком під силу дочці!
Другий логопед, до якого ми звернулися, дав нам цінні практичні рекомендації, які згодом і привели до позитивного результату.
Джерело: Shutterstock
Що робити та чого не робити
- Виключити всі емоційні навантаження - як позитивні, так і негативні, забезпечити рівне емоційне тло Виключити негативні емоції виявилося нескладно — ми, батьки, прагнемо захистити дітей від негативу, намагаємося догодити коханому чаду ще до того, як з його ясних очей викотиться слізка. А ось як уберегти від позитивних почуттів? Ніяких прогулянок у розважальні центри та на атракціони, кіно та циркових вистав, клоунів та аніматорів. І найголовніше – жодного телевізора, планшета, телефону. Цілий рік без мультиків та комп'ютерних ігор – це важко. Насамперед для батьків, бо доньку доводилося розважати дідівськими способами. Це звичайні ігри та іграшки, читання книг, неквапливі прогулянки у парках, спокійний побут на дачі. Ми малювали, робили аплікації, ліпили, плели намисто — займалися всім, що розвиває дрібну моторику. Цей пункт психологічно дуже складний для виконання. Але він ключовий! Заняття не дадуть необхідного ефекту, якщо дитина періодично втрачатиме емоційну рівновагу і впадатиме в істерику від перевтоми.
- Жодних «розвивашок»! До появи проблеми із заїканням ми активно розвивали доньку. У хід йшло все — картки з тваринами, кружечки з квітами, ми вивчали цифри та літери за різноманітними методиками. Папа ставив завдання навчитися читати до 3 років, адже сам він уже читав у цьому віці. Але з'явилося заїкуватість, і довелося на якийсь час забути про ранній розвиток. Це, звичайно, боляче вдарило по батьківському самолюбству, але потім я навчилася приймати ситуацію такою, якою вона є. Найголовніше - не перевантажувати мозок малюка і давати йому більше відпочивати.
- Наводимо в гармонію думки та слова Фахівці пояснили нам, що думки у моєї гіперактивної дівчинки біжать попереду слів. Тобто поки вона намагається сказати одну фразу, її мозок вже обмірковує наступну. Виникає плутанина, і мова ніби сама по собі видає щось безглузде. Зробити так, щоб думки та слова не плуталися, допоможуть різноманітні ігри. Наприклад, ми перекидали один одному м'ячик, по черзі називаючи тварин, чи квіти, чи предмети. Головне, щоб слово «летіло» разом із м'ячиком, а не після або до нього. Так ми координували дії рук та голови. Наприклад, "мишка" - кидок; «Їжачок» — кидок, «пташка» — кидок… І так поки що не набридне.
На це спрямовані і пальчикові ігри. Ми разом промовляли короткі віршики, а всі дії демонстрували на пальчиках та долоньках. Тут дуже важливо показувати саме ті дії, які промовляються зараз. - Спів Цей спосіб боротьби із заїканням відомий ще нашим бабусям та дідусям. Під час співу звуки розтягуються, і у дитини з'являється додатковий час, щоб їх «подолати». Можна віддати чадо у вокальну студію, як зробили ми, а можна співати і вдома, якщо малюк не проти. Приходили із занять і знову співали, іноді навіть здавалося, що ми живемо в опері: спілкувалися за допомогою пісень, то було легше.
- Підтримка та розуміння Головне для батьків — це віра в дитину та в те, що вона зможе подолати своє заїкання. Процес цей непростий, досить тривалий, тому необхідно запастися терпінням. У спілкуванні з малюком потрібно спокійно чекати, коли йому вдасться сказати слово, не підказувати, навіть якщо ви здогадалися. Інакше це може спровокувати небажання говорити: «Мамо, що ж ти не здогадуєшся, про що я? Розумій мене без слів! Тільки спільна робота, праця та любов допоможуть подолати цю недугу.
Джерело: Shutterstock
Перші ознаки покращення ми помітили через три місяці: стало легше спілкуватися, дочка запиналася вже не на кожному слові і могла донести свою думку цілком виразно. Завдяки практиці, іграм і рівному емоційному фону остаточно прибрати заїкуватість вдалося до 3,5 років. А ще через рік мала навчилася читати і рахувати. Нині їй 8 років. Іноді при сильному хвилюванні в її промові з'являються запинки, але вона вже сама зупиняється, дихає, формулює фразу в голові, а потім видає її. Без запинки!
Автор тексту: Анна Кожина
