Звичайно, мама та бабуся можуть самі виростити малу. Але певних проблем не уникнути.
Тримайся, дочко, від гріха подалі!
Чим раніше дівчинка залишається без батька, тим вища ймовірність того, що й сама вона в майбутньому повторить долю мами. Це здається дивним. Більшість жінок, дівчат, що виховують без чоловіка, навпаки, сподіваються, що донька, ставши дорослою, зможе зробити правильний вибір. Адже вона була позбавлена негативних реалій життя з чоловіками: не чула лайливих виразів, не бачила розкиданих шкарпеток і спітнілих майок.
Проте дівчатка з повноцінних сімей, досягнувши певного віку, активно розпочинають пошук партнера. Ті ж, хто знає свого батька недостатньо або не знає зовсім, менш рішучі. Це виглядає як надмірна розбірливість, хоча насправді це захисний механізм. Внутрішній природний голос закликає: раз не впевнена, краще триматися від усіх цих чоловіків якнайдалі. На всякий випадок.
Про безстрокові відрядження
Факт, що у дівчаток, які ростуть без батька, більше труднощів у спілкуванні із протилежною статтю, не заперечує ніхто. Просто через те, що чоловіча поведінка для них багато в чому залишається загадкою.
Чотирьох-п'ятирічні дівчинки охоче приймають хлопчиків у гру дочки-матері і надають їм роль чоловіка. В одних ця роль передбачає прогулянки з дитиною та спільну домашню працю, в інших зводиться до читання газети та сварок саме на цю тему. Дівчатка, що ростуть без батька, зазвичай відправляють «чоловіка» в безстрокове відрядження. Щоб гру не псував. Адже насправді вони не дуже розуміють: для чого чоловіки потрібні у сім'ї. Ні в ранньому дитинстві, ні потім, коли виростають. Теоретично – так. Але відчути значущість цього неможливо без живого прикладу.
Про користь… сварок
Дитина всупереч поширеній думці має бачити звичайні, рядові батьківські сварки і, головне, примирення. Інакше в нього сформуються завищені очікування та дуже низький поріг чутливості до будь-якого дискомфорту у власній сім'ї: «Мама чудово жила сама і сама все вирішувала. Навіщо мені ці суперечки, обговорення? Уявлення про чоловічі та жіночі обов'язки теж умовні, так що особливої потреби в сім'ї такі жінки не бачать. Багато хто навіть неусвідомлено прагнуть розлучення і відчувають полегшення, розлучившись з партнером. Життя нарешті стало таким, яке вони знають з дитинства. Мама – дитина – бабуся. Нікого зайвого.
Усі чоловіки – вороги?
Приклад стосунків дівчинка може бачити не лише у власній родині. Книги, фільми, сім'ї друзів-подруг – все це допомагає зрозуміти хто такі чоловіки. Але уявлення про те, «хороші» вони чи «погані», повністю залежить саме від найближчих дорослих. Варто пам'ятати про це, недбало відпускаючи коментарі: «Ну, це все кіно, у житті таких порядних чоловіків не буває» або «А чого вона хотіла? Не можна так довіряти чоловікам». Такі ніби дрібні зауваження формують образ ворога, а не партнера і не дозволяють дівчинці навіть мріяти про щасливе майбутнє.
Чи треба розповідати всю правду?
Звичайно, діти повинні знати правду, чому спільне життя батьків не склалося. Але яку правду? Часто мама репрезентує дитині своє бачення проблеми, в якій більше емоцій, ніж фактів. Батько покинув, забув, не хоче спілкуватися з дочкою... Але переконувати дівчинку, що її батько не любить, означає впустити її самооцінку на все життя. Якщо не любить рідний тато — не полюбить ніхто й ніколи. Іноді підростаючу дочку мами перетворюють на близьку подругу, а точніше, на «жилетку». Розповідають їй надто багато про своє особисте життя, діляться секретами, скаржаться. Довірчі стосунки – це чудово. Але далеко не всі подробиці дорослого життя треба доньці знати. І найсумніше: це позбавляє дівчинку необхідного почуття романтики, стосунки їй здаватимуться надто спрощеними.
Рецепт особистого щастя
Найкраще, що може зробити мама для доньки, стати щасливою. Для цього необов'язково вступати у повторний шлюб. Просто потрібно відмовитися від ролі страждаючої. Тоulfа почуття власної повноцінності, здорове ставлення до чоловіків, сім'ї та світу в цілому, настрій на щастя перейдуть у спадок.
Поділися в коментарях своєю думкою про цю статтю!
