Мама карає сина (фото: Thinkstockphotos/fotobank.ua)
У психології безглузді батьківські заборони розцінюються як покарання, яке накладає хтось має право, владу чи силу.
Насправді: дітей ставлять у кут, не пускають гуляти, забороняють дивитися мультфільми… І це вид покарання здається мені безглуздим, непотрібним і навіть шкідливим.
Чому не варто безглуздо карати дітей?
- Позиція людини яка карає, виходячи зі свого становища влади та сили небезпечна та шкідлива для будь-яких стосунків, а тим більше для стосунків між дітьми та батьками. Якщо у мене в руках безроздільна влада над життям іншого, я ризикую втратити контроль над своїми емоціями, втрачаю здатність відрізняти ворожі імпульси від справедливості. Батьки звичайні люди, вони не застраховані від цього.
- Головне вміння, яке відточує дитина, якщо її виховують за допомогою покарання - це вміння обманювати, приховувати свої наміри та хитрувати. Бо будь-яка людина прагне уникнути неприємного, образливого, болючого. Якщо ви хочете навчити дітей брехати і втратити їхню довіру, то покарання - це якраз хороший спосіб цього досягти.
- Мало хто з дітей зустрічає покарання, так би мовити, «з відкритим забралом». Але й у цьому немає нічого особливого: виходить, що людина свідомо готова терпіти деякі дії, які порушують її психологічну (або навіть фізичну) цілісність. Виходить, що малюк звикає вважати, що таке насильство – норма. І тоді він стає вразливим для будь-кого, хто оголосить себе царем гори або просто царем. Якщо ви хочете, щоб у майбутньому будь-хто, хто оголосить себе головним, зміг крутити вашою дитиною на свій розсуд, то карайте скільки хочете і досягнете результату.
- Покарання позбавляє відповідальності. Завжди є найвища сила, яка знає, що зі мною робити, якщо я порушую правила.
Порада. Найголовніше — не піддаватися агресивним почуттям і не покарання рутинним заходом виховання вашої дитини.
