Фото: Thinkstock/fotobank.ua
Необхідність покарання досі викликає дискусії: одні вважають, що безкарність робить дитину некерованою, тоді як противники покарань переживають, що це може травмувати дитину на все життя.
Зовсім без засуджень обійтися неможливо, проте вони обов'язково повинні бути ефективними – щоб малюк не просто боявся надалі бути спійманим і покараним, а в тому, щоб він більше не хотів зробити провину і розумів, як погано він вчинив.
Психологи рекомендують: покарання в жодному разі не повинно бути фізичним. Образи, знущання та глузування теж не годяться, адже моральне покарання, як і фізичне, принизливе і надовго залишається в пам'яті.
Для більшості дітей найстрашнішим покаранням є неприйняття його батьками: якщо як покарання показати малюкові, як він засмутив маму або засмутив тата – це має мати свою дію.
А ось зі школярами вже варто багато розмовляти – буквально «розжовувати» кожен непристойний вчинок, адже саме у цьому віці у дітей вимальовуються основні життєві орієнтири.
Психологи радять батькам завжди пам'ятати про такі правила:
- Не поспішайте і не рубайте з плеча. Постарайтеся розібратися в ситуації та з'ясуйте, чи дійсно дитина винна і яка її частка провини.
- Слідкуйте за собою та стримуйтесь – не можна карати дитину лише тому, що у вас сьогодні поганий настрій.
- Не варто лякати малюка покаранням, адже страх покарання сприяє розвитку спритності - щоб наступного разу не помітили і не посварили.
- Обіцяли покарати – виконуйте. Якщо ви вважаєте будь-яку поведінку малюка неприйнятною – засуджуйте такі дії завжди. Для психіки дитини, яка активно формується, дуже шкідливо, коли за ту саму провину то лають, то ні.
- Лаючи дитину, щоразу докладно пояснюйте їй, що саме вам не сподобалося, чому ви змушені її покарати і як треба було вчинити у цій ситуації.
- Будьте терплячі та витримані у процесі виховання. Пам'ятайте, що ваша основна зброя є словом. А найголовніше – любіть свою дитину з усіма її помилками та недоліками.
