Спосіб перший. Шукайте свого лікаря.
Він має бути не лише компетентним фахівцем, а й психологом — розташовувати до себе дітей та батьків.
Порада. Намагайтеся налагодити контакт з лікарем. Розкажіть йому про те, що малюк боїться лікарів, і якими методами ви намагаєтеся це подолати, які прийоми зазвичай спрацьовують. Запитайте у лікаря його поради.
Спосіб другий. Знеболюйте!
Часто страх лікаря - це реакція на біль від щеплень і неприємних маніпуляцій, через які малюкові доводиться проходити. Погодьтеся, у малюка ще в дитинстві виробляється стійкий рефлекс: наближається «людина в білому халаті» - нічого хорошого від неї не чекай! Ще й мама вступає в змову... Коли на дитину націлений шприц, мама суворо попереджає: "Не кричи!" Така зрада лякає малюка навіть більше, ніж укол. І образа на маму, і укол, і очікування болю лише посилює страх перед лікарем.
Порада. Немає болю – немає страху!В аптеці можна придбати спеціальну мазь із знеболюючими компонентами для місцевої анестезії. Купуйте такий тюбик і беріть із собою про всяк випадок при кожному візиті до поліклініки.
Спосіб третій. Чи не обманюйте!
Багато батьків до останнього не кажуть, що ведуть дитину до поліклініки. Так, так, щоб не засмучувати малюка заздалегідь і полегшити собі та йому життя. Таке мовчання вже брехня, адже малюк думає, що знім іудт на прогулянку... Виходить, мама чи тато обманом приводять малюка до лікаря. А вже в поліклініці, можливо, ще й дурять: «Та ми лише довідку візьмемо. Лікар до тебе навіть не доторкнеться! А насправді — треба і кров із пальчика взяти, і зробити щеплення, і огляд пройти…
Порада. Морально готуємось до походу. Повідомте малюка про похід до лікаря заздалегідь (краще за добу-дві). Говоріть дитині правду: ось зараз тітка зробить укол, трохи неприємно, але все ШВИДКО пройде. Робіть акцент на тому, що за секунду вже не буде боляче.
Спосіб четвертий. Не бійтесь самі!
Якщо мама починає нервувати вже вдома при зборах до поліклініки, а перед дверима до кабінету лікаря тремтить, як осиновий лист, дитина напевно почне ридати.
Порада. Морально готуємось до походу.
Помічено, що тривожна матуся «заражає» дитинку страхом. Так, наші дітки — великі інтуїти, вони начебто зчитують наші емоції та копіюють їх, адже ще не можуть контролювати свою психіку. Намагайтеся заспокоїтися — паніку геть. Випромінюйте спокій, підбадьорливо посміхайтеся, займіть малюка книжками, малюванням. І краще проведіть більше часу перед візитом до лікаря на вулиці, а не перед кабінетом.
Спосіб п'ятий. Чи не порівнюйте!
Не кажіть: «А от N ніколи не плаче у лікаря! І NN уколів взагалі не боїться!
Порада. Порівнюйте малюка лише з ним самим. Краще скажіть дитині: «Ти, може, не пам'ятаєш, але коли ти був маленьким, тобі зробили одразу ДВІ щеплення на день. А ти навіть не плакав. І медсестра сказала, що справжній герой. А ми з татом так тобою пишалися!»
Милашу зрозуміло: якщо він малям зміг перебороти страх, то й зараз не варто тремтіти.
Спосіб шостий. Чи не виховуйте!
Марно закликати до порядку дитини, яка побачивши лікаря ридає в голос або стиснулася в грудку і не погоджується відкрити рот. До речі, напад гучної паніки набагато кращий, ніж мовчання малюка. Страх треба викричати, відреагувати на нього — і що яскравішою буде ця реакція, то простіше дитині зрештою.
Порада. Не висміюйте і не лайте дитину (Тим більше не шльопайте !!!). Щоб привести плачучого малюка до тями, протріть його личко хусткою, змоченою в холодній воді, дайте попити, поцілуйте.
Спосіб сьомий. Допомагайте та хвалите!
Заздалегідь візьміть із собою улюблену книжку або іграшку малюка - щоб малюк адаптувався в поліклініці і час очікування не здавався стомлюючим. Весь час будьте поруч із крихтою, але постарайтеся не втручатися у те, що відбувається (під час маніпуляцій). Після візиту похваліть малюка, незалежно від того, як пройшов огляд або щеплення.
Порада. Зробіть дитині приємний сюрприз. Купуйте йому іграшку, зводьте до кафе, подивіться разом удома улюблений мультик. Додатковий стимул ніколи не завадить!
