Польський педагог, педіатр, дитячий письменник Януш Корчак прожив довге та дуже плідне життя. Він написав чимало книг на допомогу молодим батькам, розповідаючи про те, як лікувати, любити та виховувати дитину, щоб щасливі були й батьки та діти.
Джерело: Fotolia
Сказати, що Корчак розробив свою систему виховання або, як модно говорити «теорію раннього розвитку», не можна, адже в основі його підходу – здоровий глузд, повага до маленької особистості та глибоке розуміння дитячої психології. Книги Корчака про виховання мають прочитати усі без винятку батьки – ті, хто вже ними став і ті, хто тільки збирається.
Януш Корчак справді знав, як любити дітей, і довів це не лише своїм життям, а й смертю. Під час німецької окупації Польщі Януш Корчак жив у гетто поряд із дітьми-сиротами з організованого ним «Дома сиріт». Він усіма правдами та неправдами добував для дітей продукти та медикаменти, оберігав і продовжував навчати маленьких вихованців. У 1942 році окупанти вирішили позбутися дітей з «Дому сиріт» і направили їх до концтабору Треблінка, Корчак безумовно пішов з ними. А коли стало відомо, що на дітей чекає страшна загибель у газовій камері, відмовився від запропонованого йому шансу врятувати своє життя і залишився з малюками до самого кінця. Ось що написав свідок трагедії, польський історик Еммануель Рінгельблюм:
Нам повідомили, що ведуть школу медсестер, аптеки, дитячий притулок Корчака. Стояла жахлива спека. Дітей з інтернатів я посадив на самому кінці площі біля стіни. Я сподівався, що сьогодні їх вдасться врятувати… Раптом настав наказ вивести інтернат. Ні, цього видовища я ніколи не забуду! То був не звичайний марш до вагонів, це був організований німий протест проти бандитизму! Почалася хода, якої ніколи ще й досі не було. Збудовані четвірками діти. На чолі — Корчак з очима, спрямованими вперед, який тримав двох дітей за руки. Навіть допоміжна поліція стала смиренно і віддала честь. Коли німці побачили Корчака, вони запитали: Хто цей чоловік? Я не міг більше витримати — сльози ринули з очей, і я закрив обличчя руками.
Джерело: Кадр із фільму «Крчак», реж. Анджей Вайда
6 серпня 1942 року Корчак разом зі своїми дітьми увійшов до газової камери, тримаючи двох малюків на руках, він розповідав їм казку.
В одній зі своїх найкращих книг із простою та ємною назвою «Як любити дитину» Януш Корчак сформулював 10 заповідей виховання і відношення до дітей та дитинства:
- Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
- Не вимагай від дитини плати за все, що ти зробив для неї. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третій, і це незворотний закон подяки.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
- Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь впевнений — йому воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки він не має досвіду.
- Не принижуй!
- Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині.
- Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам'ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
- Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвиток у ньому творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких зростатиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
- Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоби робили твоєму.
- Люби свою дитину будь-яким — неталановитим, невдачливим, дорослим. Спілкуючись з ним – радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.
(8 оцінок, середнє: 4,63 з 5)
Мені дуже сподобалася стаття, але я ніяково впоралася мишкою і ненароком виділилося тільки дві зірочки. Я дуже хочу виправити свою помилку, але не знаю, як це зробити.
Доброго дня, на жаль, оцінити можна лише один раз. Раді, що стаття вам сподобалася!