Після Різдва і Хрещення християни святкують Стрітення Христове, чи інакше — Принесення до Храму. Це один із дванадцяти найбільш значущих для віруючих православних свят, за яким вони готуються до Великого Посту.
Пітер Кук ван Альстджерело: liveinternet.ru
Як і щороку 2021 року Стрітення Христове православні відзначають 15 лютого, одразу після світсько-церковного Дня Святого Валентина. До речі, католики відзначають день Принесення до Церкви 2 лютого, а Вірменська Апостольська церква - 14 лютого. На відміну від Різдва та Великодня, сенс Стрітення Христового знають далеко не всі.
Історія Стрітення Господнього
Саме слово, яким називає церква подія, описана в Євангелії від Луки, «Стрітення», у перекладі з церковно-слов'янської означає «зустріч». На 40-й день після народження Ісуса його батьки, діва Марія та праведник Йосип, принесли немовля в Єрусалимський Храм, оскільки саме так наказував чинити з первістками-хлопчиками релігійний закон. Таким чином, малюка присвячували богу, і разом з цим приносили в жертву двох голубів.
У Храмі Марію, Йосипа та немовля Ісуса зустрів старий старець Симеон, якому наказали вирушити туди ангели. Симеон, якому, за переказами, на той час було вже понад 360 років, усі ці роки чекав на появу саме цього немовля. Справа в тому, що Симеон працював перекладачем при дворі єгипетського царя Птолемея II, він і його колеги перекладали з давньоєврейської давньогрецькою мовою Святе Письмо. Дійшовши до місця у священній книзі, де згадується богородиця, він переклав слово «діва», як «дружина», вирішивши, що в першоджерелі друкарська помилка. Тоді йому з'явився посланець бога і сказав, що виправляти нічого не можна, а сам Симеон житиме доти, доки сам не зустріне діву Марію та народженого нею малюка, зачатого непорочно.
Взявши на руки Ісуса, Симеон Богоприйменець заявив, що це немовля стане Спасителем роду людського. Таким чином, Стрітення, або Принесення до храму, вважається знаковою зустріччю Старого та Нового Завіту та знайомством людства з новою Месією.
Відбулася у Храмі та ще одна зустріч – до Марії та її сина підійшла 84-річна вдова, яку всі називали Анна-пророчиця. Глянувши на малюка, старенька також визнала в ньому сина Божого і майбутнього Спасителя.
Фра БартоломеоДжерело: liveinternet.ru
Як відзначають Стрітення Господнє
У всіх православних храмах 15 лютого, в день Стрітення Господнього правлять служби та освячують свічки, які потім роздають парафіянам. Такі свічки, як вважають віруючі, мають особливу захисну силу, а тому їх гранять стільки, скільки можливо, запалюючи тільки у разі особливої небезпеки життю чи здоров'ю.
Традиція освячувати свічки з'явилася, коли християнська церква намагалася залучити себе шанувальників вогню язичників кельтів і давніх слов'ян. Попередниками цієї традиції вважають стародавні фестивалі Луперкалії та Громниці.
Святять на Стрітення не тільки свічки, а й воду, яка цінується не менше, ніж освячена водохресна вода. Її так само намагаються використовувати лише за особливою потребою для лікування недуг. Особливо ефективною вважалася стрітенська водя від «пристріту».
Як практично будь-яке свято, завершується Стрітення великим застіллям, з багатою закускою та млинцями – як підготовка до Масляної.
Язичницьке коріння Стрітення
Як і більшість церковних свят, Стрітення має язичницький аналог – саме в середині лютого, як вважали давні слов'яни, трапляється зима з весною. Після Стрітення, зазвичай, лютих морозів не буває і природа починає готуватися до потепління, хоча до справжньої весни ще дуже близько.
- Яка погода на Стрітення, така і весна
- Якщо на Стрітення потепліло і тане сніг – весна буде теплою та ранньою, якщо сніг випаде – весні бути сльотою та дощовою.
- Сильний вітер і сніг на Стрітенні обіцяють холодну та пізню весну
- Сніг, що випав рано вранці до хорошого врожаю хліба, якщо пізно ввечері – урожай буде пізнім.
Як і на більшість церковних свят, на Стрітення утримуються від важкої роботи, а от веселощі та народні гуляння дуже вітаються.
Дякую за корисну і цікаву статтю!
Стрітення Господнє — це двонадесяте неперехідне свято, яке відзначається щорічно 15 лютого (2 лютого за старим стилем) і встановлене на згадку про принесення до храму Христа Спасителя в 40-й день після народження для вчинення встановленої жертви.