Батько з дитиною (фото: ЦФА Бурда)
Хлопчик-горобчик продовжує радувати своїх батьків новими успіхами.
Тиждень чотирнадцятий
Про дачу. Ти і мама Катя вирішили мені зробити подарунок – дати виспатися. Ви запакували свої пожитки - 4 сумки і крісло тобі і маленький пакунок мами, і я вас завіз на дачу до діда з бабою. Де ви і залишилися. Там ви попалили запобіжники грілками та стерилізатором, ледь не спалили всю проводку, що я був у кроці до виїзду за вами серед ночі. Тому, як дідо до тебе приходитиме не так часто – це не твоя вина.
І дякую за поїздку, я не виспався, зате пройшов до кінця Skyrim. Будеш якось сам грати – за злодія-лучника вже не грай.
Про погоду. Ти ненавидиш вітер. Він тобі бісити. Тому зараз з тобою важко гуляти, але мама якось справляється. Але ти постійно бурчиш і жалуєшся. Як я. Тому давай так, ти будь усміхненим горобчикам, а бурчати і жалкуватись залиш мені – я це роблю професійно.
А ще не любиш холод, дощ, зміну погоди, різкі рухи, нічого не бачити, шапки… коротше, перестань бурчати.
Про одяг. Ти носиш зараз ті, що дітки носять у 6-9 місяців. Мої штани та футболки НЕБЕЗПЕКА!!
Про діалоги. Гарно з тобою поговорили про все, доки ти купався після дачі.
Я: Як на дачі було?
Бопілька: Нормально, комарі не кусали.
Я: А шо діду спалили?
Бопілька: А то не я, то мама все увімкнула.
Я: Ше поїдеш?
Бобілька: Та можна, там повітря чистіше.
Я: І маму візьмемо?
Бопілька: Звичайно, беремо. Маму з молочком.
А мама сиділа біля ванни поруч і думала, що ми просто «агу»-каємо.
Про рухи. Ти ставши бити «копітом». У період активності і збудження, в ліжку чи в кріселку ти починаєш сильно вистукувати правою ногою. Як кавалерійський поні на параді. А ще почав обізнано хапати різні предмети, підіймати і пхати в рот. Все тільки починається.
PS У цей день твоєї життя, коли пишу це, Росія вторглася в Україну. Слово «війна» ще не звучить. Але… Це так, просто щоб ти знав яку годину, Горобчик, народився і проживав свої перші дні та тижні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Папин блог. Тринадцятий тиждень
