Коли йдеться про загрозу дитячого церебрального паралічу, матусі лякаються. ДЦП — хвороба справді серйозна, однак у неї бувають різні форми. Але головне, вона не прогресує, а ось регресувати, відступити цілком може
Мама робить масаж ніжок для дитини — фото: Fotolia.com
У пошуках причини
Багато хто думає, що ДЦП — захворювання спадкове, але це не так: у спадок воно не передається. Якщо в сім'ї є дитина з цією проблемою, то не треба побоюватися, що друга вона теж буде. Більше того, навіть якщо обоє батьків страждають на ДЦП, дітки з тим же діагнозом народжуються у них не частіше, ніж у сім'ях, де і мама, і тато цілком здорові.
Але якщо генетика тут ні до чого, в чому ж справа? У несприятливих факторах, що діють на головний мозок малюки до або під час пологів, а також протягом місяця після них. Чинники ці можуть бути різні. Наприклад, хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода, при якій малюкові не вистачає кисню, або гостра його нестача під час пологів (асфіксія), що призвела до крововиливу під оболонки або тканину мозку. Дуже шкідливі токсичні дії при токсикозі вагітності, особливо пізньому (гестозі), а також при внутрішньоутробних інфекціях, несумісності мами та малюка за групою крові та резус-фактором.
До речі, серед причин ДЦП на першому місці стоять ушкодження центральної нервової системи малюка під час пологів, на другому — під час вагітності, а постнатальні (тобто виниклі після народження) проблеми трапляються рідше. Наприклад, важка пневмонія з дихальною недостатністю або надлишок білірубіну в крові новонародженого на ґрунті резус-конфлікту з ядерною жовтяницею в результаті. У таких випадках страждають підкіркові ядра головного мозку, що відповідають за пластику рухів (вони буквально просочуються токсичним білірубіном, тому така жовтяниця і називається ядерною). Через це у дитини виникають гіперкінези - надлишкові, насильницькі рухи, які вона не в змозі контролювати.
Імунна агресія
На жаль, чіткий зв'язок між діагнозом і причиною, що його викликала, простежується далеко не завжди. Адже матусям хочеться почути від лікаря ясне пояснення того, що сталося! Проте вся правда нікому не відома: наука встановила близько ста факторів, що ведуть до ДЦП, і вичленувати якийсь один, у якому вся справа, вдається дуже рідко. Та в кінцевому підсумку не так вже й важливо, адже, чому б не виникло пошкодження мозку, розвивається воно завжди за одним і тим же аутоімунним сценарієм. Імунна система малюка сприймає пошкоджену тканину мозку як чужорідну і починає виробляти до неї специфічні антитіла, які лише збільшують масштаб лиха (а якщо йдеться про ще не народжену крихту, то в їх вироблення неминуче залучається і мамочин організм). Аутоімунні реакції найчастіше починаються ще у внутрішньоутробному періоді, але продовжуються якийсь час і після народження малюка. Якщо діагноз поставили вчасно, то лікувати малюка починають негайно, адже нервова система здатна відновити лише протягом першого року життя, а потім досягти позитивного ефекту важче.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Анімалотерапія: яким дітям вона допоможе одужати?
