Багато батьків стикаються з тим, що діти слухають їх, але не чують.
Джерело: Freepik
Причина у тому, що дорослі намагаються пояснювати дитині ті чи інші речі логічно, але це не працює. Маленькі діти не адаптуються через логіку та розум!
У цьому матеріалі розповідаємо, як казати так, щоб маленькі діти нас слухали, чули та розуміли.
Обґрунтовані логічні аргументи не підходять у спілкуванні з дитиною. Ми намагаємося переконати малюка в тому, що ми повністю маємо рацію і бажаємо йому добра, але він навряд чи усвідомлено зрозуміє наші пояснення.
Джерело: Freepik
Що ж робити, щоб діти нас слухали? Існує принцип маятникових дверей. Коли ми йдемо шляхом суперечки, ми ніби говоримо: Ти бачиш ці двері? Вони відкриваються і туди, і сюди. Якщо ти зможеш переконати мене і навести дуже вагомий аргумент, можливо, ти зможеш змінити ситуацію».
Ми наводимо свій аргумент, при цьому двері як би хитаються в один бік. Але дитина наводить свій аргумент — і двері гойдаються в інший бік. Потім ситуація повторюється – дитина та батьки наводять свої аргументи. Тоді малюк відчуває, що якщо продовжуватиме в тому ж дусі, натисне сильніше, то він дотисне ці двері і в нього вийде проскочити через них.
Проте в результаті найчастіше ми гніваємося й засмучуємося через те, що у нас не виходить переконати дитину, а вона не хоче приймати такий результат ситуації, навіть якщо ми наводимо масу доводів і робимо це тому, щотурбуємось та любимо її.
Тоді й відбувається емоційний сплеск — ми ляскаємо цими дверима з гнівом та роздратуванням, намагаючись сказати: «Досить! Досить — і точка !!!».
Джерело: freepik
У цій ситуації ми опиняємося по різні боки цих самих дверей – дитина стоїть по один бік, а ми по інший. При чому важливо розуміти, що дитина стоїть по той бік дверей зовсім одна, тому що ми розлютилися на неї.
Саме тому кожен з батьків повинен закрити двері, але залишитися з дитиною на одному боці. Таким чином ви, як би, кажете дитині: «Пробач, але ці двері не відчиняться. Ці двері зачинені, і відчиняти її я не буду. Пробач дорогий. Але так і є.
Таким чином дитина впирається в зачинені двері, але ви залишаєтеся поряд з нею. Ви показуєте свою підтримку.
Дитина може сумувати, але зараз розуміє, що її стратегія не спрацювала. Вона також усвідомлює, що ніхто не виграв у цій суперечці.
Важливо розуміти, що кожна суперечка викликає у дитині все більше відчуттів того, що двері розгойдуються, наче маятник і через них можна швидко проскочити. І логічні пояснення у цій ситуації не спрацюють. Пояснювати можна і потрібно, але не в моменті, а вже після того, як суперечка закінчена.
