Родители с малышом (фото: Fotolia)
Мальчик-воробушек продолжает радовать своих родителей новыми достижениями, которые во всех подробностях описывает папа Александр.
Тиждень одинадцятий
Тиждень дивний. Наче і веселий, але сумний. Хоча для тебе нічого не змінилося. Крім прізвиська, ваги і росту.
Про оплю-боплю. Горобчик, цього тижня ти в нас опля-бопля. Справжній опля-бопля. «Опля» — сказав я, коли підіймав тебе з ліжечка. «Бопля» приклеїлося само уже за годину. Горобчик, будемо відвертими — ти справжній опля-бопля. Я навіть бачу цілий світ де живуть оплі-поблі і ти в них патріарх. Маленький мужичок, який виходить щоранку на гору і оголошує забаву дня. І ніхто не сумує, тільки радіють. А потім ідуть за тобою і ти починаєш гулянку. Десь так ми з мамою Katya почуваємося, коли несемо тебе з ванни в рушнику з капюшоном у вигляді качиної голови. Ми тебе ще називаємо падре Качечка. Але ти падре серед племені опля-бопля.
Про «агу», «рагу» і «гууу». Трьома буквами (хай би «агу» було в тебе основним словом з трьох букв, не так як у нас зараз)… так от, трьома буквами, інколи двома, ти уже з нами говориш. У тебе є «агу» добре, «агу» ображене, «агу» веселе, «агу» сумне, «агу» сердите, але найкраще – довге протяжне «гууууууу», ти тоді щасливий. Почни говорити «рагу» — це буде добре для татової професії.
Про вихідний. Дякую вам, опля-бопля і Катьомна, за годинку біля басейну в середу (а ось і фото). І звичайно подяка Kirill Zakharov. Вперше і, напевно, востаннє цього літа поплавав. На фоні війни на Сході це єрунда, але дякую. Горобчик, усі ці дні, з твоєї появи в нашій маленькій сім’ї, якось неприйнятно показувати, що у людей все добре, що люди щасливий. Поки незакінчиться… Майдан… АТО… війна… І я теж намагаюся цього не показувати. Але я почав ці щотижневі записки в майбутнє і тепер не знаю як зупинитися. Тому інколи пишу і про таку єрундову радість про басейн на фоні загальної тривоги. Знай одне, і ти, і я хочемо, щоб в Україні знов запанував мир. Ми чекаємо.
Про сумне. Цього тижня, 2 серпня, ми могли святкувати день народження твого діда і мого тата. Він був складною людиною, не можу сказати, що ми були дуже близькі, але він був доброю і чесною людино. Шкодую, що ви не познайомилися. Думаю, що саме зараз вам би було цікаво вдвох. Обіцяю навчити тебе того, що він навчив мене. Почнемо з риболовлі.
Радію, що у тебе є дідо, який навчить тебе багатьом іншим, не менш важливим і цікавим речам. Це тато твоєї мами… У мене теж був тільки один дідо, тому цінуй усе, що він для тебе робить.
Знов про оплю-боплю. А може ну його, ці тижневі дописи, і почити писати казки для тебе? Про кумедних створінь, що звуться оплі-боплі? Що скажеш? «Гуууууууу»?
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: Папин блог. Десятая неделя
