На фоні страшних подій у старшої доньки співачки почалися панічні атаки.
Джерело: instagram.com/polyakovamusic
Співачка Оля Полякова разом з доньками відправилася за кордон, поки її чоловік захищає Україну в лавах тероборони. Вплив війни на психологічний стан може бути травмуючим для будь-кого, тому важливо триматися і шукати способи поліпшення власного стану. У нещодавньому інтерв’ю програмі «Зірковий шлях» артистка розповіла, що потрібно продовжувати жити, дбати про дітей за зберігати здоровий глузд.
«У моєї старшої доньки розлади, панічні атаки, дуже нестабільний стан. Я також падаю духом, але розумію, що не маю права на це, бо на мене дивляться мільйони людей у соціальних мережах», – зізналася Полякова.
Джерело: instagram.com/polyakovamusic
Власний вклад у війну артистка робить на інформаційному фронті. Вона розповідає у соціальних мережах правду про напад росії на Україну та підтримує людей. Тим часом чоловік Олі, Вадим Поляков, допомагає в рядах територіальної оборони. Незважаючи на відстань, пара підтримує один одного.
«Мене чоловік підтримує, тому що це я відірвана від дому, це я відірвана від того, що я любила і люблю і зараз в мене такий стан, що треба мене трошки заспокоювати і казати, що все буде добре», — поділилася артистка.
Україну артистка покинула тиждень тому. На такий крок зважилася заради доньок — Маші та Аліси.
«Просто вивезла дітей. Треба щось придумати, щоб вони мали нагоду вчитися. Мій фронт інформаційний. Тепер я зрозуміла, навіщо мені всі ці мільйони підписників. Не просто дивитися на мене в купальнику, або як я готую або співаю. А для того, щоб інформувати людей по всьому світі про те, що насправді відбувається у нашій країні».
Джерело: instagram.com/polyakovamusic
Перебування далеко від дому Поляковій дається непросто. За останній час вона переїзджала тричі.
«У мене немає житла за кордоном, немає родичів, тому я навіть не знаю, де залишуся. Упродовж всього довгого шляху нам допомагали зовсім незнайомі люди, давали нам дах над головою. Спочатку нас прийняли мої друзі, потім ми переїхали в інше місце, а ось зараз ми ще в іншому. Наразі думаю, де залишитися. Це якась абсолютно сюрреалістична річ – ніхто не очікував, що таке може статися».
Бути вимушеним біженцем, дійсно, складно. І неважливо — заможня ти людина чи ні. Важливо не впадати у відчай і сподіватися на краще. Віримо у наших захисників та захисниць, які дають відсіч ворогові і з кожним днем наближають нас до перемоги.
