У той час як в Україні фахівці особливо виділяють кризи першого року життя та трьох років, на Заході досить широко використовується термін terrible twos (жахливі дворічки).
Джерело: freepik
У цей період дитина часто засмучується через невдалі спроби зробити щось самостійно, через нерозуміння дорослими її мови, а також перевіряє міцність встановлених кордонів. При цьому діти дуже бурхливо проявляють емоції і набагато частіше кажуть «ні», ніж в іншому віці. Тому цей час ще називають періодом негативізму. Дитина тільки вчиться жити за правилами та справлятися зі своїми почуттями. І її батькам дуже важливо знати, як поводитися, щоб допомогти малюкові пережити цей непростий час з мінімальними втратами для власної психіки та максимальною користю для розвитку малюка.
ЧОМУ ДИТИНА НЕ СЛУХАЄТЬСЯ
Батьків однорічних дітей можна умовно поділити на дві групи. Одні радіють самостійності та першим крокам свого малюка. Інші, переслідуючи по п’ятах маленького непосиду, з ностальгією згадують той час, коли малюк був більш залежним і менш рухливим.
Ще через рік і ті й інші, закочуючи очі та хапаючись за голову, розповідають про прояви характеру дитини. Істерики, обурене «ні» у відповідь на будь-яку пропозицію та готовність домогтися бажаного всіма способами – з такими труднощами стикається більшість батьків малюків віком близько двох років.
Ви не замислювалися, чому вони все ж таки так часто кажуть «ні»? Чи не тому, що в цьому віці вони так часто чують від нас ні, не можна, не лізь, не чіпай. Звичайно, саме у цьому віці ми знайомимо дітей із правилами дорожнього руху, технікою безпеки. Вчимо не вибігати на дорогу, не підіймати недопалки й не використовувати книжковий стелаж як драбинку. Ми все робимо правильно. Заборони необхідні, але також потрібні і самостійність, і свобода, і помилки.
Не забороняйте дитині все: не спіткнувшись, не впавши, вона не навчиться дивитися під ноги. Дайте малюкові можливість контролювати своє життя: питайте, що він хоче одягнути, пропонуйте вибрати іграшку для прогулянки або фрукт для перекушування. А якщо все ж таки вередує, пручається? Радуйтесь! Це краще, ніж безмовне підпорядкування (ви ж мріяли про щасливу дитину, а не про слухняну, правда?). А ще… допомагайте малюку знайти вихід з істерики, підтримайте, покажіть, що він може впоратися з емоціями.
Джерело: instagram@numi_lambruska
ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС ДИТЯЧОЇ ІСТЕРИКИ
Малюк чимось засмучений і вже встиг впасти в істерику? Що ж, варто набратися терпіння та трохи почекати. У жодному разі не потрібно підвищувати голос, застосовувати фізичні покарання або просити дитину, щоб вона перестала ридати. Навряд чи це допоможе швидше розв’язати проблему.
Будь-яка істерика розрахована на глядачів, і якщо їх немає, вона затихне сама собою. Якщо ви знаходитесь з малюком удвох, досить просто продовжувати займатися своїми справами, уникаючи прямого зорового контакту. Виходити з кімнати при цьому не обов’язково (психологи вважають, що ізоляція дитини в такі моменти шкодить прихильності та негативно позначається на стосунках у майбутньому).
Звичайно, якщо малюк б’ється головою об підлогу, складно залишитись осторонь і не кинутися йому на виручку. Однак у такому випадку слід пам’ятати, що інстинкт самозбереження не дозволить малюкові завдати серйозної травми. А ось як поводитися, щоб замість каші отримати на сніданок печиво, він запам’ятає дуже швидко, і через деякий час ви знову спостерігатимете подібну картину.
Джерело: pexels.com
Деяким дітям допомагають заспокоїтися міцні обійми. «Чарівне» місце підтримки між лопаток (можна там погладити). Тихим голосом спокійно скажіть, що ви його розумієте та любите. Але якщо фізичний контакт викликає у малюка лише сплеск агресії, розмову краще відкласти до того моменту, коли істерика закінчиться.
Справа складніше, якщо істерика відбувається в громадському місці, де багато глядачів і жалісливих перехожих, які не проти порадити, як саме треба виховувати дитину. У такому разі найкраще взяти дитину на руки і віднести до більш відокремленого і спокійного місця. Або … втекти туди наввипередки, якщо це не поряд з проїжджою частиною.
- У момент затишшя, коли дитина може вислухати хоча б пару фраз, постарайтеся її відволікти. Батькам краще знати, що саме здатне зацікавити малюка у будь-якому стані: в одних це кішки чи собаки, в інших – вантажівки чи літаки, у третіх – їжа. Єдине, що не варто в такі моменти пропонувати дитині, це солодке. Інакше така поведінка може стати надійним способом вимагати цукерку чи печиво, якби їй не захотілося.
- Намагайтеся стримувати себе та розмовляйте з дитиною спокійно. Підвищення тону може призвести до нового витоку емоційного сплеску у крихітки. Іноді батькам дворічок і самим не завадить прийняти легке заспокійливе, адже спокійна мама — спокійний малюк.
- Не йдіть на поводу у дитини і не давайте їй те, що вона хоче, лише тому, що вона кричить про це. Цей період дуже важливий для встановлення меж та розвитку соціальних навичок. Малюк уже може пояснювати свої бажання та запам’ятовує, як можна отримати те, що йому потрібно. Показати, попросити.
Джерело: Freepik
ПРАВИЛА ДЛЯ БАТЬКІВ
Ті з вас, хто зрозуміє, що мета дитини — не довести вас до жару, а просто подорослішати, отримають задоволення, спостерігаючи за тим, як це відбувається. Ви помітите, що дитина любить «допомагати» (що б це не означало), їй подобається вчитися (особливо проводити досліди — адже щоб щось освоїти та зрозуміти, їй потрібно 40 повторень). До речі, якщо хочете вивчати англійську — починайте. Нині їй легко.
Не гальмуйте креатив своїм дбайливим ставленням до шпалер та нового одягу. Якщо немає реальної небезпеки, нехай іде сходами самостійно, і зібрати вежу з конструктора без вас теж можна. Щовечора дивіться разом на місяць і радійте. У крихітки виходить! А у вас? Вчіться!
ЯК ЗВЕСТИ ДО МІНІМУМУ ЕМОЦІЙНІ СПЛЕСКИ ДИТИНИ
- Дотримуйтесь режиму. Втомлена, невиспана або голодна дитина з більшою ймовірністю засмутиться і покаже своє роздратування. Тому чіткий режим – запорука спокою для всіх. Істерики можна уникнути, якщо вчасно дати дитині перекусити чи змінити активну гру на спокійну.
- Не перевантажуйте дитину емоційно. Іноді батькам здається, що істерики — наслідок недостатньої активності і, якщо «завантажити дитину сильніше», сил на рев уже не залишиться. Але це не так. Нервова система малюків тільки розвивається, і малюк не в змозі реагувати на втому так, як дорослий. Нові заняття у групах розвитку, відвідування дитячих майданчиків з великою кількістю дітей, всупереч очікуванням батьків, швидше призведуть до перевантаження та істерики в дитини.
- Збільште фізичну активність на свіжому повітрі. Велика кількість кисню покращує апетит і сон, а виспана і сита дитина, як правило, задоволена життям.
- Обмежте перегляд телевізора та електронні ігри. Ефекту від такого обмеження не варто чекати одразу. Як кажуть неврологи, у емоційно збудливих дітей поліпшення поведінки очікується тижнів через два-три після перегляду останнього рекламного ролика або мультфільму.
- Заохочуйте самостійність. Запропонуйте малюкові вибрати одяг або їжу, покажіть, як важливо знати його думку. Надання права вибору допоможе малюкові змінити гнів на милість і бути більш осудним.
- Посміхайтеся. Дитина переймає вашу манеру дивитись на світ. Ви завжди незадоволені? Вона теж!
