Психолог Аліна Кушнерєва розповідає, чи можна сплутати гіперактивність із особливостями темпераменту дитини.
Джерело: instagram@ability_centr05
Діагноз «гіперактивність» зараз ставлять дедалі частіше. Проте бувають батьки, які стверджують: «Моя дитина зовсім не гіперактивна, просто вона – холерик!» Чи так це? Чи можна вважати гіперактивністю холеричний темперамент?
«Одразу ж скажу: темпераментів у чистому вигляді не буває! А у 2-4 роки говорити про те, що дитина – холерик, непрофесійно. Справа в тому, що в такому ранньому віці темперамент не діагностується: немає такої методики, яка виявила б, який у малюка темперамент.
Є тести, які можуть багато розповісти про характер, риси особистості дитини, але не про темперамент. І якщо ваша дитина занадто рухлива, буває дуже агресивною, не може зосередитися навіть для того, щоб спокійно поїсти, варто звернутися до педіатра чи психолога: можливо, у вас росте гіперактивна дитина».
Чому батьки бояться діагнозу «гіперактивність»?
Батькам малюка не хочеться визнавати навіть перед самими собою, що у них росте гіперактивна дитина. Начебто це робить його менш улюбленим чи бажаним! Однак гіперактивність – це не вирок, вона не означає, що дитина має інвалідність або пошкодження мозку.
Гіперактивність – це невеликі функціональні розлади нервової системи, які, за умови правильного підходу, коригуються. Закриваючи очі на особливості свого малюка, ви тим самим ускладнюєте проблему.
Ознаки гіперактивності у дітей:
- Короткий час сну: навіть у перші місяці життя малюк спить набагато менше, ніж належить. Сон гіперактивної дитини дуже чуйний, малюк довго засинає.
- Підвищена чутливість. У перший рік життя дитина дуже бурхливо реагує на світло, звуки тощо.
- Неусидливість. До 2-3 років батьки можуть помітити, що дитині важко всидіти на місці або зосередитися на одній справі.
- Підвищена жестикуляція. Діти з гіперактивністю багато і часто махають руками.
- Агресивність. Дитина може ні з того ні з сього вдарити однолітка або накинутися з кулаками на маму.
- Часті істерики. Так, істерики властиві дітям, але коли вони трапляються дуже часто і без жодного видимого приводу, варто насторожитися.
- Низька адаптивність. Дитина бурхливо реагує зміну обстановки, нових людей. Це може бути як позитивна, і негативна реакція, але завжди надто перебільшена.
- Прихильність до матері. Вони вимагають постійної присутності мами, влаштовують гучні істерики, коли вона відлучається. При цьому сторонніх людей (наприклад, вихователів у дитячому садку) така дитина просто ігнорує та не слухається.
- Відсутність співчуття. Гіперактивному малюкові нічого не варто вдарити однолітка. Справа поки що йдеться не про жорстокість, про особливості гіперактивних дітей: вони не вміють співчувати. Якщо цілеспрямовано не розвивати у них емпатію, у майбутньому дитина може зрости у злісного егоїста.
- Не слухається. Прямі інструкції не виконує!
Джерело: Insatgram @kateoliver
Мамі не можна опускати руки!
«Нічого соромного в тому, що у вас росте гіперактивна дитина, ні, — каже Аліна Кушнерєва, — але вам доведеться по-новому навчитися спілкуватися зі своєю дитиною».
Наприклад, немає жодного сенсу на нього кричати або карати: дитина просто вас не чує! Вам треба навчитися з ним домовлятися за допомогою слів.
Якщо у вашого малюка істерика - Не чіпайте його, дайте спокій. Вийдіть в іншу кімнату і зачекайте, поки він заспокоїться сам. І лише потім ведіть виховні бесіди.
Також не має сенсу віддавати малюка в садок сподіваючись, що вихователям вдасться виправити малюка.
Батьки гіперактивного малюка часто «спихають» дитину вихователям не від хорошого життя, — каже Аліна Кушнерєва, — у мами та тата справді немає сил. Виховувати гіперактивну дитину дуже важко, особливо самотнім мамам. Від відчаю вони починають бити дитину (що не приносить нічого, крім зростання агресивності), або віддають у дитячий садок. А потім вдають, що не чують скарг вихователів про те, що їхнє чадо знову когось побило.
Психолог наполягає: мамам гіперактивної дитини потрібна допомога! Чим раніше мати це розуміє, тим легшим буде і її життя, і життя її сина. За півроку, на думку психолога, гіперактивну дитину можна привести до тями і соціалізувати. І після цього можна віддавати у дитячий колектив.
Джерело: instagram@deti_indigo_74
Подумайте над тим, щоб взяти помічницю-няню, причому ту, яка має спеціальну освіту та досвід корекції гіперактивних дітей. Ідіть на консультацію до психолога: він вам підкаже, як краще спілкуватися і виховувати вашого малюка.
Здійсніть візит педіатру або невропатологу. Можливо, крім педагогічного впливу, потрібно буде пройти курс медикаментозного лікування.
