Мама та блогер, американка Кетлін Флемінг поділилася історією про те, як її син випадково розбив дзеркало в будинку та вперше зустрівся з гнівом.
Джерело: Unsplash
Кетлін написала у своєму блозі Majestic Unicorn пронизливу розповідь про те, як вперше зіткнулася з агресією та злістю свого сина, проте в результаті змогла приборкати свої негативні почуття та винести з неприємної ситуації важливий урок – любити свою дитину та виховувати в ній сильний дух, а не карати без пояснень.
Кетлін Флемінг: Реакція мами на напад гніву сина, яка може дати нам усім урок виховання
Джерело: Facebook/Majestic Unicorn
Так виглядав мій передпокій минулої середи.
Зламана. Розгромлена. Розбита.
То був мій коридор.
І це був мій син, який це зробив.
Іноді справді речі ламаються — непоправно. І це захоплює дух…миттєво.
У мене перехопило подих, коли мій син увірвався у ванну, засмучений, злий, розгніваний з якоїсь своєї, дуже важливої причини. І коли він вирішив зачинити двері у ванну, важке дзеркало, вислизнуло з кріплення і впало на підлогу, розбившись на мільйон уламків, що відбивають денне світло.
Я поводилася тихо. Я озирнулась і глибоко зітхнула. Вивела собаку, щоб вона не порізалася, і з тієї ж причини віднесла кішку до підвалу.
Я вийшла на заднє подвір'я і відчула, як гарячі сльози течуть на моєму обличчі. Дивно, як самотньо ти почуваєшся в такі моменти. Я зрозуміла, наскільки переляканою і розчарованою я почувала себе. Це справді щойно сталося? Так. Це було реально.
І коли я встала і подумала, чи є цей вчинок ознакою його характеру, що розвивається, я почула, як він плаче з вікна зверху, з ванної кімнати.
Його душа хворіла. Це було не те, чого він очікував. «Привіт, гнів — я не пам'ятаю, щоби запрошував тебе до свого дому».
Йому було страшно.
Він був зляканий.
Йому було соромно.
Він переживав.
Він був дуже наляканий.
Глибокий вдих #MamaWarrior. Глибокий вдих. Ця маленька тендітна душа потребує тебе прямо зараз. Йому потрібне все те найкраще, що є в тобі. Твоє співчуття. Твоя найніжніша і найсильніша мама любить тебе і заспокоїть тебе. Глибокий вдих. Іди до нього, мамо.
Іди зараз. Відкрий вхідні двері, навшпиньки пройди по битому склу, усвідомь, що він чує, як ти йдеш до нього і дивиться, як відчиняються двері у ванну. Ти бачиш обличчя, яке ти любиш найбільше у світі, червоне від хвилювання і мокре від сліз. Його голос раптово стає, як маленький хлопчик. "Мамо, я ніколи більше такого не зроблю, мені так шкода". Ще більше сліз. Така невпевненість на його милій особі.
Іди, мамо. Обійми його. Іди зараз. Посади його до себе на коліна. Так, ти теж плачеш. Обійми його міцно. Подивися, як він скручується у твоїх руках. Подивися, як він хоче, щоб ти його любила. І як сильно потребує твого схвалення. Подивися, який він ще маленький. Подивися, як тендітний його дух.
Я люблю тебе.
Ти в безпеці.
Я поруч.
Найгірше вже позаду.
Я розумію тебе.
Я тут.
Я люблю тебе.
Джерело: Facebook/Majestic Unicorn
Іди, мамо. Розкажи йому про гнів. Розкажи йому зараз. Гнів – справді сильне почуття. Ти маєш право відчувати гнів. Гнів – гаряче почуття. Воно може як звільнити тебе, так і знищити. Він киває. Він це відчуває. Він уперше зустрівся із гнівом.
Але є інший спосіб показувати свої великі почуття.
Ми працюватимемо над цим разом… завтра.
Я тут, щоб допомогти тобі.
Ти в безпеці.
Ти ніколи не самотній у своєму гніві.
Ти ніколи не самотній у своїх страхах.
Я тут. Ми разом.
Тепер ми приберемо все це разом.
І ми прибрали уламки. Ми підмітали та пилососили. То була тиха робота. Це була старанна робота. То була вдумлива робота.
Іноді речі ламаються. Іноді ми їх ламаємо. Важливо не те, як чому. Важливим є те, як ми реагуємо на зрив. Це нас убиває? Чи потрапляємо через це в спираль звинувачень і покарань?
АБО
Це допомагає нам згадати, як любити глибше? Це підштовхує нас до співчуття і допомагає позбавитися категорій «правильне» і «неправильне» кохання?
Так. Любов.
Іди, мамо. Іди зараз. Побудь зі своєю дитиною. І навчи його цьому. Покажи це йому. Живи разом із ним цим. Це і називається КОХАННЯ. Іди. Нині.
