У дитячих страхів завжди є причина, навіть якщо вона не є очевидною. Нерідко діти бояться циркових клоунів, часто маленькі і не дуже діти побоюються аніматорів, лякають багатьох ростових ляльок, людей у костюмах тварин і навіть Дід мороз. Як допомогти малюкові подолати почуття страху та знайти його витоки?
pixabay.com
Всі ми, дорослі, хочемо зробити так, щоб малюкові було весело, але часом замість запланованих веселощів виходить зіпсоване свято – у чому причина таких дитячих страхів і чи можливо з ними впоратися, розповіла психолог та арт-терапевт Олена Науменко.
Багато років тому, коли моя старша донька була зовсім маленькою, ми мешкали у Києві на вулиці Дмитрівській, недалеко від цирку. І, звичайно, часто ходили з маленькою Анечкою до цирку. Дуже часто. Щодва тижні. Але! Ні разу, ні разочка за кілька років ми не подивилися циркову виставу до кінця… Як тільки зі своїм знаменитим: «А ось і я!!» на арені з'являвся веселий-розважливий клоун з червоним носом у смішному капелюсі, донька притискалася до мене, хапала за руку і тремтячим голоском швидко-швидко починала голосити: «Пішли додому, пішли додому, пішли додому…»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитина боїться спати на новому місці: поради психолога
Таємницю цього страху розгадали ми не відразу: відмовлялася щось пояснювати. Щойно клоун на арену — ми геть із зали! А в цирк хочеться! На четвертий чи вп'яте зглянулася літня чергова біля входу «А ви зовсім не йдіть: ось він, негідник, з арени піде, я вам рукою махну, і ви знову на свої місця сідаєте». Але клоун неодноразово за вечір на арену виходить. Один-два рази ми йшли-приходили, а на третє його «соло» залишали цирк остаточно.
Щастя було, коли на гастролі приїжджав цирк без клоунів: леви, акробати, жонглери — все йшло на «ура». Донечка заливалася веселим сміхом, плескала в долоні. Але тільки клоун: А ось і я!! - І дитина притискається до мене: "Пішли додому, пішли додому, пішли додому".
Що ми, дорослі, робили із цим «страшним клоуном»?
Почнемо із «НЕ». Чого не робили:
- насильно сидіти і «насолоджуватися» не змушували,
- не лаяли,
- не висміювали,
- не приставали з ранку до ночі: Що сталося? Що трапилося?"
Що робили?
- Купили клоунський ніс, приміряли по черзі, балувалися, грали у цирк;
- казку придумали про клоуна, який врятував (уже не пам'ятаю яке 🙂 маленьке звірятко,
- історію розповідали про те, як він насмішив хворого віслюка.
І ось нарешті нам відкрилася «страшна таємниця»: клоун у цирку був поганий та страшний, бо він на арену вийшов із сигаретою та курив! О жах! Дядько конферансьє за ним бігав і кричав: «Не можна курити в цирку — буде пожежа!» А всі дурні сміялися
Наступного нашого походу в цирк у нас до початку вистави була ще додаткова «екскурсія» до пожежного куточка. Жаль, що до цього часу ми вже жили в іншому районі і цирк відвідували рідко. А клоунів моя донька не боїться (або майже не боїться), треба уточнити у онука).
Ще один епізод згадався. Мої батьки свого часу переїхали до Середньої Азії. Брату було 5 років. Коли він уперше побачив жінку-узбечку в чорній паранджі, що закривала обличчя, кинувся в страху до мами: "Мамо, на мене йде щось чорне!!"
Burda Media
Я щоразу згадую цю історію, коли бачу дитину, яка злякалася аніматора. Для нього це щось велике, гучне, незрозуміле, а тому страшне. Чудово, коли батьки реагують на переляк дитини адекватно: беруть дитину на руки (або хоча б за руку), чемно пояснюють «страшному клоуну»: «Будь ласка, не підходьте до нас близько. Нам це не подобається»
Дорогі дорослі! Занадто яскраве, велике, що кричить - не найкращий спосіб розвеселити дитину. Психіка дитяча — ніжна, потребує дбайливого відношення. Слідкуйте за тим, щоб «веселощі» не було занадто гучним і довгим і відповідало віку: для молодшого дошкільника – не більше півгодини, дитячий страх, це сигнал батькам бути уважнішими.
А найкраще та корисне заняття: ігри та прогулянки «малою компанією» і в тиші, на природі, а не в натовпі. Це особливості та потреби дитячої душі.
Більше вам не страшних клоунів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Як навчити дитину ділитися: поради психолога
Дитина не слухається: психолог назвав причини та рішення
