Як любити дитину, щоб вона виросла не тільки щасливою, а й самостійною? Це питання, відповідь на яке важливо знати всім батькам.
Джерело: Freepik
Існує безліч порад щодо виховання дитини, які досить часто суперечать одна одній. Рекомендації фахівців, експертів, психологів та й просто досвідчених мамусь завжди різні. Деякі радять одне, інші – протилежне.
Так, думки розходяться, коли торкається тема самостійності дитини. Як краще: давати дитині можливість робити помилки і «набивати шишки» або в усьому її оберігати?
У прагненні виховати не просто самостійну, а й щасливу дитину, важливо знати про принцип злиття та сепарації. Про нього ми й розповідаємо у цьому матеріалі.
Джерело: Freepik
Чим сильніше злиття, тим легша сепарація! Сепарація – це відділення дитини від матері. Цей процес відбувається у кілька етапів.
Фізичне відділення під час пологів – це перше відділення дитини від матері. На цьому етапі мама все одно сприймається дитиною, як продовження її самого. Тільки до першого дня народження малюк здатний визначити себе як окремого суб'єкта, що існує поза матір'ю. І це друге відділення малюка від матері.
Вже до трьох років, коли дитина починає ходити і може сама брати деякі речі, вона вперше має можливість виявляти свою самостійність. Але хоч він і робить перші кроки «самостійного життя», коли йде сам у пісочницю до інших дітей, йому дуже важливо знати, що мама знаходиться поряд на випадок невдачі.
Важливо розуміти, що принцип «чим сильніше злиття, тим легша сепарація» полягає в тому, що в перший рік життя дитина повинна отримати максимум материнської любові, і тоді їй буде легше зробити крок, щоб відокремитися від неї, коли це буде потрібно.
Кохання мами з часом стане внутрішнім ставленням дитини до самої себе. Психологи переконані, що всі почуття, які мати відчуває до дитини, вона сама з часом почне відчувати до себе!
Джерело: Freepik
Найбільш страшна травма, яка може статися з дитиною, коли мати залишає її у віці до 1,5 років. Йдеться не лише про ситуацію, коли мама відмовляється від дитини чи вмирає, але й коли мама надто зайнята, щоб приділити дитині увагу чи просто холодна до малюка. Без такого важливого душевного тепла та емоційного контакту дитина почувається покинутою, відкинутою і покинутою. Це може призвести до серйозних наслідків для його психічного здоров'я.
Ще одна типово поширена ситуація, коли дитину виховує нещасна мама, яка сама у дитинстві не отримала кохання від своєї матері. Адже людина не може дати дитині більше, ніж отримала сама. Дітям, яких виховують нещасні мами, катастрофічно важливо, щоб інші люди говорили про те, що вони молодці, бо вони не чули цього в дитинстві.
Дотримуючись правила «чим сильніше злиття, тим легша сепарація», треба пам'ятати про те, що допомагати дитині після 2 років потрібно лише тоді, коли вона про це просить. Всі ми хочемо убезпечити наших дітей, ми вважаємо себе розумнішими і досвідченішими, і щоразу простягаємо руку допомоги, коли в ній немає необхідності. Але так ми не зможемо виховати самостійність у наших дітях. Намагаючись уберегти дитину від світу і небезпек, що ховаються в ній, ми не даємо психіці дитини дозріти за допомогою набуття власного досвіду.
Повірте, якщо дитина не зможе з чимось упоратися або їй потрібна буде ваша допомога, вона звернутися до вас за нею. І краще, якщо дитина почне робити помилки у дворі вашого будинку на дитячому майданчику, ніж у 14 років, коли вашої допомоги вже не буде, а навички взаємодії з проблемним світом так і не отримає.
Ще одна проблема із сепарацією – надмірно дбайлива матуся, яка обожнює своє чадо, захищає від усіх проблем і живе життям дитини, а не своїм власним. Така мати сама не виходить із злиття з дитиною і не може відпустити її. Типові ситуації з такими мамами, коли 27-річний чоловік каже їй, що хоче жити один, а у мами одразу трапляється гіпертонічний криз.
Резюмуючи, можна сказати, що виховання дитини – непросте завдання, але важливо залишатися живою і теплою мамою, зберігаючи при цьому адекватність і не впадаючи в крайності. Щодня нам доводиться робити непростий вибір та вибирати свою стратегію виховання на благо наших дітей. Але це є мистецтво материнства.
