Бути гарною мамою – ось чого прагне кожна жінка. Проте «хороша мама» — досить розмите визначення. Якими показниками можна виміряти «добрість» мами та хто встановлює такі критерії?
Джерело: Shutterstock
Ми звикли орієнтуватися на норми, прийняті у суспільстві, звертатися за порадами до друзів у соцмережах. Але ми рідко замислюємося, що за цими думками стоять живі люди, зі своїми перевагами та недоліками, вихованням та освітою, люди, які не є ідеальними.
Ліз Петроун, журналіст і блогер, мати чотирьох дітей ділиться своїми міркуваннями на цю тему.
«Я не хочу лягати спати! Хороша мама дала б мені сирну паличку!» — моя дочка кричить це мені без зупинки останні п'ять хвилин.
І на секунду я замислююся, чи справді гарна мама дала б сирну паличку дитині, яка повечеряла, випила склянку молока і вже лежить у ліжку?
Може бути.
Можливо, краща мати, ніж я, робить все можливе, щоб її дитина не вередувала і дозволяє їй їсти в ліжку перед сном. Правду кажучи, я гадки не маю, що могла б зробити найкраща мати. Все, що я точно знаю, це те, що є моменти, коли нестямні крики моєї дочки б'ють по моїх розпечених нервах.
Джерело: Instagram@ameliahannah
І справа в тому, що я не знайома з жодною матір'ю, яка б знала, чи правильно вона виховує свою дитину. У всякому разі, не знайома у реальному житті. Я зустрічаю їх онлайн - самовдоволено розповідають іншим, менш впевненим мамам про те, що вони все роблять неправильно, але я ще жодного разу не зустрічалася з ними віч-на-віч.
Чому так відбувається? Жінки впевнені у своїй кар'єрі, у своїй красі, але ніколи не впевнені в тому, чи вони гарні мами.
Неможливо бути впевненою у правильності виконання, можливо, найважчої роботи у житті кожної жінки – роботи мамою.
Я навчилася водити машину, я навчилася готувати, а одного разу, за допомогою YouTube, я розібрала та зібрала посудомийну машину, але я так і не навчилася бути гарною мамою.
Це складно, складно тому, що ви ніколи не знаєте, чи правильно ви робите в тій чи іншій ситуації. Ви щось робите, а потім сумніваєтеся і все починається спочатку.
Я дивлюся на рум'яні уві сні щоки моєї доньки, і думаю, скільки мені ще доведеться пережити, скільки помилок зробити і чи зможу стати доброю матір'ю.
Може бути. Я не знаю. Я – не вона»
