Ведучий телеканалу М1 та «Російського Радіо Україна», тато 8-річного Адріана, Андрій Чорновіл, в інтерв'ю для сайту moirebenok.ua розповів про свої підходи до виховання сина.
1. Для багатьох стати батьком – переломний етап у житті. Розкажіть, як у вас?
У мене цей переломний етап стався досить рано, став батьком у 22 роки. По суті ще сам будучи дитиною. Не було ні відкладених грошей, ні свого житла, ні чіткого плану, ні найменшого уявлення про те, як правильно виховувати дітей. Було кохання та величезне бажання досягти, навчитися та створити щасливу сім'ю. Через дев'ять років можу сказати, що все вийшло.
2. Розкажіть про будь-які три відкриття після народження дитини.
Пам'ятаю одразу після народження сина я на радощах відкрив три пляшки шампанського (сміється). А якщо серйозно, з появою дитини, ти розумієш, що біль маленької чоловічки здатний відчувати гостріше, ніж свій власний. Невдачі сина тебе засмучують набагато сильніше, ніж особисті факапи. А його досягненням ти радієш так, як не тішився своїм.
3. Що для вас найголовніше у вихованні? Можете виділити топ-5 правил?
Я не люблю складати правила. Це не в моїх правилах (сміється). До кожної дитини потрібен індивідуальний підхід. І знайти його можна не в методичці, а в серці. Найкорисніша порада, яку я отримав: виховувати треба себе, а не дитину. Для дітей важливіше не слова, а дії. Якщо ти кажеш синові, що в машині потрібно пристібатися, а сам цього не робиш - він виросте і придбає заглушку ременя безпеки.
4. Розкажіть, будь ласка, що найбільше запам'яталося з дитинства? Хто і що найбільше вплинуло на вас?
Моє дитинство було чудовим, без перебільшень. У мене не було дорогих іграшок, гаджетів та модного одягу, зате було багато друзів, з якими ми цілими днями пропадали у дворах, грали у футбол, козаків-розбійників, обідали на фруктових деревах, запиваючи водою з колонки. Я любив їздити з мамою на велосипедах на рибалку, грати з бабусею в карти, відпочивати всією сім'єю на дачі. Радий, що в дитинстві пізнавав навколишній світ наживо, а не через екран смартфона.
5. Які сімейні традиції передали вам ваші батьки чи бабусі з дідусями?
У нашій сім'ї є ЩОРІЧНІ традиції, такі як, разом прикрашати ялинку, вибиратися з наметами на природу, у серпні їздити на море, а кожне Різдво зустрічати у новій країні. І ЩОДЕННІ: наприклад, вечеряти разом, обговорюючи все, що сталося за день і цілувати один одного перед сном.
6. Що найбільше ваша сім'я любить робити разом?
Ми дуже кайфуємо від спільних подорожей. Любимо кататися на роликах, ходити в кіно, їздити на дачу, грати у шахи. Любимо сміятися до сліз, купатися в морі, ганяти на сноубордах і мріяти. Це велике щастя, коли тобі дійсно цікаво проводити час з близькими людьми.
7. Розкажіть, як впливає зоряність батьків на дитину?
Сподіваюся, погано точно не впливає. Адріан з самого дитинства знає, що тата й мама показують по телевізору, він чує мій голос по радіо і для нього в цьому немає нічого незвичайного. Я радий, що Адрі ніколи не хвалиться професією батьків перед своїми друзями, хоча йому дуже подобається наша робота, і він сам мріє стати ведучим.
8. Чи караєте ви дитину?
Це відбувається дуже рідко. Ось чесно, нам дуже пощастило з дитиною. Він уміє не просто слухати, а почути. Якщо виникає якесь непорозуміння, ми обговорюємо, пояснюємо без підвищених тонів і робимо висновки. Але, як і у всіх дітей, звичайно, бувають випадки надмірної впертості, пустощі, втоми... Можемо покарати, наприклад, забравши на кілька днів телефон чи ноутбук.
9. Як ви балуєте свого сина?
Ми швидше не балуємо, а заохочуємо за будь-які досягнення. Адріан, наприклад, дуже любить їсти у Макдональдсі. Але так як ми дозволяємо це нечасто, кожен похід у Мак для нього як свято. Розучив нову мелодію на гітарі – купили Хепі милий. Весь тиждень сам підтримував чистоту у своїй кімнаті – поїхали до аквапарку. Такі заслуги його мотивують.
10. Розкажіть про ваші улюблені книги, які вам, як татові, були дуже корисні.
Зізнаюся, я не прочитав жодної модної книги про виховання дітей. Хтось скаже це неправильно. Але я схиляюся до того, що у вихованні дитини потрібно керуватися своїми почуттями та відчуттями. Мені дуже подобається підхід письменника Льва Толстого, який був чудовим педагогом. Він говорив, що людина живе, щоб проявити свою індивідуальність, а виховання її стирає. Замість того, щоб заганяти дитину в рамки, потрібно дати їй більше свободи, чесно та відкрито з нею розмовляти. І найголовніше — необхідно вдосконалювати себе, подаючи приклад дитині.
11. Ви купуєте синові дорогий одяг? Яке ставлення до брендів?
Ми купуємо той одяг, який йому і нам подобається. Стильна, а головне – комфортна. Найчастіше це мас-маркет брендів, таких як ZARA, H&M, MANGO. Якщо кросівки, то NIKE чи NEW BALANCE. Для особливих випадків Адрі має кілька дизайнерських речей.
12. Як ви відпочиваєте? Ваші топ-5 місць для сімейного відпочинку
Ми любимо активний відпочинок. Коли Адріану виповнилося шість років, ми втрьох вирішили поїхати до євротуру машиною. І це один із найяскравіших спогадів про подорожі. За два тижні проїхали 5 тисяч кілометрів, відвідали близько десяти країн, зокрема Хорватію, Чорногорію, Грецію, Болгарію та були неймовірно щасливі. Нещодавно відкрили для себе польський курорт Закопане, взимку там казково. До карантину встигли об'їхати Сицилію машиною і піднятися на вулкан Етна. Якщо говорити про Україну – часто їздимо до Одеси, любимо Затоку і маємо кілька улюблених місць у Карпатах.
13. Поділися улюбленим рецептом сніданку, який можна з'їсти разом із дитиною.
Згадав ще одну сімейну традицію. Практично кожні вихідні моя дружина Альона готує панкейки чи млинці. Ми обожнюємо їх їсти з медом, джемом або свіжими фруктами. У будні чудово заходять сухі сніданки з молоком, яйце в батоні або просто тости з сиром.
14. Дайте три головні поради всім батькам.
Перша та найважливіша порада – не слухайте нічиїх порад. Ніхто не знає, як буде краще вам і вашій дитині. Прислухайтеся до своїх почуттів, до бажань синочка чи донечки, більше говоріть з ними і подавайте правильний приклад.
15. Якби у вас з'явилася золота рибка, яке б ви їй загадали?
Якось у магазині я випадково лопнув колесом візка кульку, яка випала з рук у маленької дівчинки. Я назавжди запам'ятав її очі, які миттєво сповнилися розчаруванням, образою і вона, звісно, голосно розплакалася. Тоді я відчув себе справжнім лиходієм. На щастя, я швидко знайшов таку ж кульку і вручив її дитині разом з вибаченнями. Пам'ятаю, тоді подумав, якби я мав одне бажання, попросив би, щоб діти ніколи не плакали.
