"Мам, я допомозю ...". Так часто говорить мені мій дворічний син, коли я несу велику сумку або коли вчергове не можу вилізти з-під ліжка, бо діставала його улюблену іграшку. Така звичайна, мила фраза з дитячих уст стала наразі моєю найсильнішою мотивацією. Бо поки ЗСУ тримають фронт, українські мами забезпечують нормальне життя своїм дітям.
Джерело: Freepik
Але як поєднувати роботу та материнство під час війни? Що змінилося і яку нову філософію життя викристалізували сучасні мами?
Як було до?
Повернемося у мій 2020 рік.
Липень. Суми. Спека. Під боком сопе мій син, я ще в «космосі», поруч родина. Після народження дитини я не могла навіть припустити, коли саме зможу повернутися до роботи. Але пройшов місяць, потім другий, третій і я відчула, що маю час, сили та бажання працювати. Звичайно, це було б важко без допомоги чоловіка та батьків. Тому одразу перша порада: ніколи не відмовляйтеся від допомоги. Вона потрібна вам і вашому малюкові. Ніколи не буде зайвим поспати чи побути наодинці.
Повернення на роботу було не таким легким, як я думала. Декілька днів я просто пригадувала, як взагалі побудована моя робота, які в мене плани та цілі. Boosta дозволила мені повертатися в ритм поступово, починаючи з неповного робочого дня. Якщо є така можливість і ваша компанія може її надати, користуйтеся нею.
Пізніше, коли я зрозуміла, що можу працювати вже на «повну потужність», а дитина стала довше і краще спати по ночах, я вирішила вийти на full-time. Ба більше, навіть почала повертатися до своїх тренувань, що надзвичайно важливо для відновлення (як фізичного, так і морального). Все моє життя на той час йшло чітко за графіком. Тому плануйте свій день! Звичайно, можуть бути екстрені випадки, форс-мажори або просто втома. Але планування та розподіл своїх справ дозволять вам тримати в порядку свої думки та ментальне здоров’я.
З цього випливає наступний важливий порад: обов’язково беріть відпустки/ дей-оффи/ лікарняні, якщо вам це необхідно! Не геройствуйте і не сидіть ночами за роботою, якщо цього можна уникнути. По-перше, нічна робота виснажує вас більше, ніж ви думаєте. Організм рано чи пізно попросить вас про відпочинок. Не перетворюйтеся на “вантажіНку,” як помилково-геніально говорить мій син. Пам’ятайте: свіжа голова －це найкращий робочий інструмент. Також важливо постійно підтримувати зв'язок з вашим тімлідом, аби він/вона були у курсі ваших справ і планів. Завжди попереджайте про надзвичайні ситуації та майте напохваті тих, хто зможе вам допомогти: чоловіка/батьків/няню/, які можуть посидіти з дитиною або ж колег, які закриють термінові завдання на роботі. І, звичайно, дякуйте всім за це.
Джерело: Freepik
Війна
На жаль, після 24 лютого все ускладнилося. Зараз майже кожна задача － із зірочкою, але витримки та сил － як до місяця і назад. Усі мами за цей час стали сильнішими та дорослішими… І будемо такими стільки, скільки необхідно. Скажу чесно: я рада, що на момент початку війни мій син був ще досить маленьким і не розумів, що відбувається навколо. Єдине, що лякало його － звук сирени. Він одразу кидався до мене в обійми і міцно притискався. І в такі моменти я відчувала себе ще сильнішою і готовою захищати. Так розвивався і міцнішав мій материнський інстинкт. У мирний час це відчуття більш м’яке та природне, але під час війни загострюється і посилюється. У такий час у мами в руках сталь, а в серці － вогонь. Я постійно стараюся зберігати спокій та тримати себе в руках, хоча часто це дуже непросто. Для себе я виділила кілька практичних пунктів, які наразі допомагають мені йти по життю і долати труднощі які створює комбінація «дитина+робота+війна.» Ділюсь ними з вами:
- виїдьте з дитиною у безпечне місце, якщо маєте таку можливість. Найперший та найважливіший пункт. На жаль, обставини змушують вас це зробити.
- спокійна мама = спокійна дитина. Це аксіома. Діти надзвичайно чутливі до ваших настроїв та емоційних перепадів, тому є keep calm. Будьте певні: поступово це стане звичкою. Ви просто будете більш стресостійкі та стримані. Чи це не суперсила?
- час для себе－обов’язковий. Йога, пробіжки (за можливості), дихальні практики, прогулянки! Не нехтуйте здоров’ям навіть у такий складний час. Фізичні навантаження зміцнять імунітет, який допоможе боротися зі стресом. Маючи малюка, без фізпідготовки і так не обійтися, бо “мам, на ручки,” “мам, принеси,” “мам, побігли,” тощо. Щоб просто провести весь день на ногах з дитиною поруч треба бути в непоганій фізичній формі. Також зробіть догляд за собою зручним і простим для вас, але, щоб він обов’язково був. Хоч іноді, під настрій, але робіть собі легкий макіяж, бо, зазвичай, для нас це як релакс-ритуал. До речі, улюблені фільми та серіали також рятують.
- працюйте. Робота дозволяє відчувати себе важливою, реалізованою і сильною. А саме така мама зараз необхідна вашій дитині. Цікаво, що в чим більш скрутне становище ви потрапляєте, тим більш організованими ви стаєте, адже вчитеся краще розставляти пріоритети та планувати час. Особливо це актуально в умовах блекауту.
- волонтерство. Звичайно, по силі. В’яжіть шкарпетки, крутіть окопні свічки, печіть хліб на фронт, робіть сухі заготовки на борщ, виконуйте волонтерські переклади, якщо володієте мовами. Не маєте часу на це － донатьте по можливості або просто віднесіть непотрібні/маленькі дитячі речі в пункт гуманітарної допомоги. Також діліться корисною інформацією з тими, хто її потребує. Волонтерська діяльність дозволить вам відчути свою причетність до перемоги, що є важливим.
- максимально багато часу проводьте з дитиною. Ви зараз потрібна йому як ніколи. Ви – його опора, захист та спокій. Тому не віддаляйтесь.
- приймайте допомогу. Особливо, якщо ви переселенці. Якщо ви маєте право на отримання допомоги як ВПО від Червоного Хреста, місцевих або міжнародних волонтерських організацій, не відмовляйтесь від неї. Фінансово та морально вам буде набагато легше.
- хваліть себе. Це дуже важливо для підтримки своєї самооцінки, адже практично кожна мама страждає “синдромом відмінниці,” який насправді дуже заважає насолоджуватися материнством. Ви － молодець! І крапка.
- стримуйтесь, розвивайте своє терпіння, не зривайтеся на дитині. Так, іноді це справді важко. Мами – теж люди з емоціями, але ми повинні все одно працювати над собою. Просто пообіцяйте собі не підвищувати голос на дитину.
- влаштовуйте маленькі свята для дитини. Дитинство дуже швидко минає, і тому навіть у такі тяжкі години необхідно створювати їм спогади. Святкуйте дні народження, кладіть подарунки під подушку, прикрашайте ялинку, малюйте яйця. Навіть мінісвято принесе дитині радість.
- давайте собі право на емоції. Плачте, якщо хочеться і після вам стане легше. Неможливо постійно тримати в собі сльози та біль – вони мають йти назовні.
- “у складні часи ідіть по життю маленькими кроками.” Геніально! Не знаю, хто сказав цю фразу, але прочитавши її, мене осяяло. Так, саме ті, що зараз потрібно. День за днем, обід за обідом, прогулянка за прогулянкою, завдання за завданням. Потихеньку-помаленьку і ваше теперішнє колись стане вашим минулим. А в майбутньому ви будете згадувати все пережите та пишатися, що не здалися.
- мати план «Б» та тривожну валізку. На жаль, живемо в такі часи. Тому ще раз перевірте свій список речей і термін придатності ліків.
- забезпечте себе якісною технікою та павербанками, щоб завжди бути на зв’язку. Ліхтарики, свічки, батарейки, запасний телефон тощо. Коли у вас на руках дитина, всі ці речі мають критично важливе значення.
- вчіть нові мови. Хоча б елементарні фрази. Ви не знаєте, до якої країни вас може занести життя.
- підтримуйте зв'язок із вашим педіатром. А ще краще – укладіть декларацію з місцевим лікарем. Так вам буде зручніше контролювати здоров'я вашого малюка.
- зробіть закордонний паспорт дитині. Ця порада дотична до пункту про вивчення мов. Ви не знаєте, що чекає на вас попереду і яка країна може стати вашим прихистком.
- не залякуйте дитину сиренами, гучними звуками тощо. Пояснюйте про всі явища та почуті звуки спокійно, вигадуйте історії, заспокоюйте. Стресс – найстрашніше, що може пережити дитина зараз і наслідки чого може відчувати потім. Вона і так не розуміє, що відбувається, тому краще частіше обіймайтеся.
Джерело: Freepik
А тепер кілька лайфхаків, які допоможуть усвідомлювати все. Або майже все.
- Будильник. Так, цей простий механізм допоможе вам пам’ятати про все. Поставили варитися їжу, включили пралку, необхідно подзвонити лікарю, забрати посилку, виключити плиту － ставте будильник. Яка б феноменальна не була у вас пам’ять, ви все одно будете забувати такі побутові деталі, особливо коли поринули в робочі завдання чи проводите час із дитиною. Тому будильник+мобільні додатки-нагадування － вірні Чіп і Дейл.
- Відеоняня. Цей аксесуар дасть вам можливість контролювати, що робить дитина в кімнаті чи як спит, коли ви знаходитесь в іншій кімнаті. З цією штукою справді спокійніше. Але закріпіть її так, щоб дитина не змогла дістати чи відкрутити її.
- Заготівля їжі. Готування заготовок для супу, завтраку або корисних перекусів значно збереже вашу годину. Звечора нарізаний картопля, лук та морква або перебрана гречана крупа значно полегшить приготування обіду. Також чудова ідея – приготування домашніх мюслі-батончиків. По-перше, це користь, по-друге, чудове швидке перекушування, яке можна взяти з собою на прогулянку або просто з'їсти з молоком на полуденок. Такий самий принцип заготовок працює і для дорослого меню.
- "Хто рано встає..." Якщо у вас є можливість та дозволяє самопочуття та робочий план, старайтеся працювати зранку, ще до пробудження малюка. Перевірено на собі: голова вранці свіжіша, працюється швидше та легше, тиша допомагатиме вам зосередитися, а вдень ви будете відчувати себе значно вільніше.
- Практичне Монтессорі. Залучайте дитину до домашніх справ! Давайте їй свободу дій не лише в іграх, але й в побуті. Увімкніть разом пралку, приготуйте омлет, складіть речі, зробіть зарядку, винесіть сміття, розвісьте білизну. Вам буде легше, а дитині － цікавіше.
Цей список, напевне, можна продовжувати, адже материнство багатогранне і в цьому прекрасне. Головне －знайдіть баланс між усіма аспектами буття і навіть під час війни намагайтеся отримувати задоволення від життя, як би дивно це не звучало. Життя продовжується, діти ростуть, а війна закінчиться. І колись, сидячи за великим столом зі своєю родиною і згадуючи все пережите, ви обов’язково зможете сказати собі: “Я пройшла через це. Я – незламна українка.”
Завантаження ...
