Я стану найкращим батьком у світі, — думаємо ми, готуючись до народження малюка. Але поступово ця впевненість тане, і на її місце приходять постійні душевні муки: я — погана мати? Чи даємо ми дитині все, що можемо, чи правильно виховали?
Тим часом психологи стверджують, що якщо все в нас і навколо нас правильно, то батьківство має бути не каторгою, а легким і щасливим періодом у житті.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 9 причин, чому жінки бояться народжувати
Як же так, чому в суспільстві, яке так обережно і виважено ставиться до рішення завести дитину, тема хороших батьків викликає стільки дискусій?
Батьки – це діти: думка психолога
Причина, на думку фахівців, у тому, що сучасні дорослі, особливо в цивілізованих країнах, куди інфантильніші за своїх предків. Їхня «внутрішня дитина» просто не готова до зіткнення з усіма складнощами батьківства. І навіть не тому, що боїться відповідальності, — просто він ще не зжив своїх власних травм, тож рухатися далі, до психологічного дорослішання, не може.
На прикладі ситуацій, із якими їй доводилося зіштовхнутися у своїй практиці, цю думку коментує сімейний і дитячий психотерапевт Олена Кузнєцова.
Біль – спосіб привертати увагу. До тієї частини свого життя, яку упускаєш. Душевний біль тієї самої природи. Потребує контакту чуттєвого. Перериває зовнішні рухи, закликає до внутрішніх.
- Що з тобою?
- У мене все добре, проблема з дитиною.
Ох, хіба? Ця біль має початок над дитині-людині, сина чи доньці. Це з внутрішньою дитиною – з дитиною всередині – біда. (Було б інакше, якби ти наповнена силами, ти вирішила б питання з донькою легко…)
— Моя донька безвідповідальність, все робимо разом і за неї.
(Ваша внутрішня дитина не змогла сепаруватися, все ще боїться відділення?)
Або так…
— Хочу дитині… вона не приходить у моє життя.
(Ваша внутрішня дитина відмовляється від контакту? Розчарована і не вірить, що ви вмієте дбати? Чому вона повинна впускати в своє життя ще когось?)
Вирощування в собі достатньої та Дорослої матері можливе лише з наповненої любов'ю дитини. Якщо не трапилося в дитинстві, доведеться зараз.
Не обманюй себе, що можна обминути стадію зерна на шляху до колоска.
Твоя внутрішня дитина не може, не знаходить у собі сил бути дорослою. Тому що щось упущено, не зроблено для нього.
Коли він отримає необхідне - стане стійко на свої ніжки, то зможе рости (навіть якщо вставати доведеться після падіння). Внутрішньо рости, дорослішати, розширюватись.
А поки його дуже мало, він недостатній для успішного батьківства.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Чому практики жіночності не варто засуджувати - коментар психотерапевта
Сексуальна несумісність. Правда та міфи
