Новий закон (Закон України № 231-VII від 14.05.2013 «Про внесення змін до деяких законів України щодо призначення та індексації пенсії»), з ініціативи КМУ, з 1 липня запровадив податок на вагітність в Україні. До речі, за нього 14 травня проголосували майже всі депутати. Згідно з ним, 4 місяці з декрету (4 середніх заробітних плат — «допомога у зв'язку з вагітністю та пологами») можуть увійти до страхового стажу, на основі якого нараховується пенсія. Але для цього роботодавці сплачують особливий податок за цю жінку, яка пішла у декрет. Розмір податку, який оплачує роботодавець, — 33,2% від зарплати співробітниці в декреті. Сама вагітна заплатить лише 2%.
Роботодавців такий податок на вагітність, звичайно, не влаштовує. Щоб уникнути зайвих витрат, вони знаходять свої шляхи:
1. оформлення без трудової книжки жінок дітородного віку;
2. працевлаштування з офіційною мінімальною зарплатою, а решта – у конверті;
3. працевлаштування через підписання особливого договору чи документа про згоду жінки не вагітніти 2 роки і більше.
Все це робить життя вагітної або плануючої дітей жінки абсолютно нестерпним у плані працевлаштування, заробітку та соцгарантій.
Гірше за те, вже вагітні жінки стали скаржитися, що їм встановлюють мінімальну заробітну плату або навіть позбавляють робочого місця. Такими умовами вагітну просто змушують написати заяву на звільнення.
Андрій Новак, голова комітету економістів, називає закон про податок на вагітність дуже простим, але жорстким. А Наталія Королевська, Міністр соціальної політики України, обіцяє за три місяці нову програму зі змінами закону про зайнятість. Нібито ці зміни дадуть стимул, мотивацію роботодавцям брати на роботу вагітних та жінок після пологів.
Можна лише сподіватись, що ці обіцянки стануть реальністю. А поки що податок на вагітність став справжнім ворогом благополучного життя працюючих вагітних та жінок дітородного віку. Яка народжуваність буде в Україні, а також рівень життя молодих батьків та дітей після такого нового закону, всім уже ясно.
