Багато дівчат повторюють долю матері чи бабусі, і так по ланцюгу через покоління. Як розірвати це коло?
У психології це називають субособистістю. Така „суспільність” керує вашими діями, впливає на вибір та почуття містичної провини за те, що ви бажаєте зробити. Це ви і вона водночас. Ваша боротьба з нею безглузда, бо це ваша частина.
Особливо материнською субособистістю контролюються питання відносин із протилежною статтю, сексу, материнства та власної цінності. Часом такий контроль виливається у заборону на дію та страх. Всі висловлювання мами, покликані виховати гідну панночку, а не „пустушку”, або просто турбота про ваше щастя, зрозуміле з погляду маминого досвіду та її забобонів, мають значення. Причому значущі навіть мимохіть кинуті фрази: „Всі чоловіки хочуть лише одного”, „Секс — це бруд”, „Погану господиню ніхто не візьме за дружину”… Це програми підсвідомості, які спрацьовують у „потрібний” момент, навіть якщо нам здається, що ми давно перестали у них вірити. З яким жахом ми раптом починаємо розуміти, що чоловік нашого життя справді виявляє „темний бік” свого характеру, а ми відчуваємо себе непотрібним і покинутим. Адже це всього лише програма, яку можна і потрібно змінити.
Хто винен?
Не варто думати, що мама винна у всьому, що не ладнає у вашому житті. Це і ваша позиція, ваш погляд. Десь у глибині душі ви самі не сприймаєте своє життя. Ви вірите матері. Так само як у дитинстві ви завжди знали, що мама має рацію, хоч і не слухалися її. Коли ви приймете власне життя, мама теж прийме його. Або хоча б не зможе вплинути на ваші рішення та вибір. Як вибратися із цього замкненого кола? Для початку вам доведеться прийняти і зрозуміти матір — а разом із нею і себе — такою, якою ви є. Відпустити свій біль, знайти їй дозвіл. А потім внутрішньо закріпити інше ставлення до себе та своїх дій…
Назад у майбутнє
Так, це важко, коли батьки намагаються навіяти свої погляди та переживання дорослим дітям. Усім нам часом властиво не бачити своїх кордонів та діяти силою. Діти — наше продовження, але якщо нам щось не подобається, проблема всередині нас. Те саме і з батьками — вони наше дзеркало, в якому проблеми опукліші і страшніші. Вибачимо їх за це.
А із собою доведеться працювати. Адже якщо у жінки не ладнаються стосунки з матір'ю, це може бути джерелом багатьох жіночих проблем як у стосунках із чоловіками, так і зі здоров'ям. Тому у вас немає іншого виходу, як спробувати їх налагодити. Моральні умовляння безсилі. Бо мати, як і ви, звикла бігати замкненим колом. І вона вже не в тому віці, щоб виявляти чудеса гнучкості мислення. Натомість за неї це можете зробити ви.
● Подолайте невпевненість. Якщо ви реагуєте як маленька на зауваження та турботу, це знак невпевненості в собі. Щоб прийняти особливості матері, вам просто потрібно стати дорослою. Поки ви б'єтеся з матір'ю, як підліток, ваша самооцінка залежить від її оцінок. Станьте морально старшою за неї. Прийміть себе гарною. Набути впевненості допоможе дія — будь-яка робота, великі та маленькі справи, які ви замислюєте та реалізовуєте, доводите до кінця. Щоб не було конфлікту, намагайтеся відслідковувати власні емоції, думки та почуття у цей момент і розуміти, чому ви так відчуваєте.
● Виявіть поблажливість. Образа та покарання за образу, тобто помсту, — це не доросла реакція. І хіба ви не втомилися вести цю спустошливу війну? Шукайте виправдання її вчинкам – не своїм.
● Знайдіть у собі ті самі риси характеру, що у матері. Цей пункт вимагатиме від вас певних зусиль. Вас обурює, що вона повчає, критикує? По-перше, вона просто хоче допомогти. По-друге, мама – роль, яку дуже важко перестати грати. А по-третє, чи не так ви розмовляєте з кимось іншим — наприклад, із чоловіком, дитиною чи сусідкою по сходовій клітці? Спробуйте почути в собі інтонації матері, побачити її вчинки у своїх, а потім розібратись у причинах власних реакцій.
Діставшись джерела, ви зрозумієте матір, зможете подужати ті прояви, що так вас дратують. Світ – наше дзеркало. Коли ви прибираєте недолік у собі, він зникає у відбитку.
● Прийміть все як є. Іноді це єдиний спосіб залагодити конфлікт. Впустіть матір у своє життя - все одно вона вже її частина. Наше небажання бути такою самою, як мама, наше засудження її часто провокує конфлікти на порожньому місці. Ви чините опір лютому будь-якому проникненню у ваше життя, будь-якій участі, крім запланованого. Але не можна втекти від себе. Можна змінити модель поведінки.
● Встановіть правила. Чи не грубо, але твердо, як з дитиною, і не піддавайтеся на провокації.
● Відпустіть образи. Якщо будь-яка розмова веде до конфлікту і ви досі згадуєте дитячі образи, намагайтеся їх відпустити. Для цього сконцентруйтеся на цьому почутті, викличте образ старої образи, потім дозвольте їй текти з вас - плачте, злитесь, вимовте уявному образу мами все, що у вас накопичилося, а також вислухайте все, що вона скаже у відповідь. Тільки не перестарайтеся. Зрештою, від старих образ не залишиться і сліду.
● Нарешті, уявіть, що буде, якщо мами не стане. Так, це жорстко, але протвережує. Якщо все ж таки ви відчуєте неприємні емоції - не тисніть їх, не засуджуйте, постарайтеся зрозуміти, чому ви так відчуваєте. Вже одне те, що ви їх вислухаєте, допоможе їм піти зі світом. Розуміння — півкроку на шляху вирішення ситуації.
● І насамкінець. Людина приходить у світ із любов'ю, із почуттям єдності, бо без матері свого існування не мислить. І хоча прагнення дитини, що дорослішає, відокремитися неминуче, навіть відкидаючи мати і не бажаючи бути на неї схожою, вона назавжди залишається пов'язаною з нею невидимою пуповиною.
