Жоден малюк не любить лікуватися та пити пігулки. Деякі діти більш слухняні і вони, ковтаючи сльози, витримують екзекуцію. Але, давайте відверто – таких героїв зовсім мало. І це нормально. Навіть правильно, коли дитина не погоджується на те, що їй неприємно, висловлює власну точку зору. Залишається відкритим питання – що робити батькам. Як лікувати дитину ефективно та не завдати їй психологічної травми?
Джерело: Shutterstock
Ну чому ти такий?
Здавалося б, логічно — коли малюк хворий, ми хочемо зробити все можливе, щоб він відчував себе краще. Який наступний крок? Обійми (не 8, не 12, а нон-стоп), поцілунки, планшет у ліжко! Ну і усілякі там зефірки, какао і навіть морозиво, яке добре розтало. Але ми ж у розпачі, ми налякані. Нам здається, що швидкість та наша наполегливість допоможуть, а дитинка потім усе пробачить. Ми так хвилюємося, ми так страждаємо, що зовсім не враховуємо почуття нашого маленького хворого і… лише погіршуємо ситуацію.
Помилки минулого
Ще й досі ви можете знайти в Інтернеті сумнівні поради щодо лікування і пігулок, які можуть завдати психологічної травми дитині:
- покликати на допомогу когось із родичів, завернути дитину в ковдру, і, поки родич «обіймає» вашу дитинку, ви затискуєте їй носа та вливаєте ліки у відкритий ротик. Потім годинку-другу усі намагаються якось зупинити істерику, а ще через дві години усе треба повторити. При цьому треба намагатися поцілити так, щоб оминути смакові рецептори (вони розташовані на передній і центральній частині язика);
- давати ліки за допомогою лікарської крапельниці або шприца (без голки);
- перемішувати з їжею;
- ділити на маленькі шматочки та давати частинами.
Джерело: Shutterstock
Щодо поведінки батьків, досвідчені фахівці пропонують посміхатися перед процедурою та не вибачатися перед дитиною за «заподіяне добро». Ну що? Дитині завжди буде, що розповісти своєму психотерапевту. Хтось буде розказувати, що мама посміхалася, коли давала щось дуже гірке, і зараз будь-яка посмішка викликає огиду…
І ще одне – негатив під час лікування значно знижує успіх справи. І якщо дитина отримає цей поганий досвід на старті, він може перетворитися на якір, який буде нагадувати про себе кожного разу, коли він отримує ліки або буде контактує з лікарем.
А ось це працює!
МАНЕВРИ З зовсім маленькою дитиною можна спробувати бавитись, відвертати увагу і тоді давати ліки. Ну і звичайно, самі не будьте занадто перелякані.
ХАБАР Якщо дитина вже сприймає усілякі обіцянки-цяцянки, невеличкий хабар може допомогти. Окей, назвемо це приз або винагорода.
ПРАВО ВИБОРУ Запропонуйте обирати самостійно, в який спосіб дитина вип’є ліки. Коли саме ви зробите процедуру (укол, аналіз крові). Вона буде відчувати, що має певний контроль над ситуацією. Так легше.
Джерело: Shutterstock
ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ФАХІВЦЯ Деякі ліки на смак краще, ніж інші, а деякі можна давати двічі на день замість чотирьох разів на день. Ваш лікар може вибрати ліки, які мають кращий смак або є більш концентрованими, і їх потрібно приймати рідше – зверніться по допомогу в підборі більш релевантного препарату, якщо дитина відмовляється приймати ліки та істерить.
ОБИРАЙТЕ СИРОПИ Для профілактики респіраторних інфекцій, грипу, хвороб верхніх дихальних шляхів, а також, якщо треба зміцнити імунітет, або у дитини збільшені добові потреби у вітамінах (в період інтенсивного росту та розвитку, збільшеного фізичного і розумового навантаження, при перевтомі), використовуйте натуральну біодобавку «МАВПЕНЯТКО БУЗИНЯТКО». Дітям від 3 до 7 років потрібна лише 1 ч. ложка смачного сиропу, який вони приймають разом з їжею.
Ця збалансована комбінація вітаміну С, з інуліном, цинком і екстрактом бузини приємна на смак і точно не буде травмувати психіку дитини. Ба більше – веселе мавпенятко, зображене на пакуванні, може стати справжнім другом вашого малюка. Вигадуйте історії про Бузинятко, розповідайте, як чудово працює смачний сироп.
Важливо! Біологічно активна добавка до їжі, не є ліками. Підходить дітям від 3 років і дорослим. Не можна приймати в період вагітності та годування грудьми. Перед початком приймання рекомендується консультація з лікарем.
БОЯТИСЯ МОЖНА, А ЗАЛЯКУВАТИ – НІ Дитина має право бути переляканою, панікувати. Таким чином малюк намагається захиститися від болю та невідомості. Ніколи не стидайте, не кричить та не погрожуйте відправити у лікарню, залишити там самого. Головна задача батьків – дати турботу, співчуття та бути опорою.
ГРАЄМО В ЛІКАРЯ Діти багато чому навчаються під час рольових ігор. Якщо ви будете грати в лікаря та зможете донести інформацію, як чудово працюють ліки, як вони допомогли ляльці, ведмедику та лисички, малюк сприйматиме спокійніше процес лікування. Поясніть, як це допоможе. Підготуйте заздалегідь.
СИЛА ПРАВДИ Не брешіть своїм дітям і не кажіть їм, що їм буде смачно, якщо це не так. Або «це зовсім не боляче», коли передбачається укол. Іноді, коли ви розмовляєте з дитиною, як з дорослим, з повагою та ставите за мету порозуміння, це спрацьовує (і це не лише ліків стосується).
