Комусь дістається «подарункове» немовля, яке багато спить, їсть за режимом і завжди спокійне. А в когось усе зовсім по-іншому... І з рук не злазить, і голову помити ніколи, і кричить більше за інших дітей, а причина незрозуміла. Як же бути із таким кармічним посланцем? Розбираємось!
Джерело: Shutterstock
Напевно, на прогулянці ви стикаєтеся з безтурботними, стильними, доглянутими молодими мамами, які дивляться на вас і не розуміють, чому ви така... змучена. «Ну народила нещодавно, це не привід бути втомленим та виснаженим». Так, усі ми, мами, різні. І діти наші також різні. Є більш-менш важкі діти, навіть у дитинстві, а не лише у підлітковому віці. Не звинувачуватимемо в цьому змучену маму. Просто просимо погодитись подивитися на ситуацію трохи під іншим кутом. Правило з дітьми одне: хочете змін у його поведінці та вашому стилі життя? Змінюйтесь самі!
Зазвичай «важкими» виявляються немовлята, які більше потребують уваги. І ті, які мимоволі провокують сім'ю на нераціональне витрачання енергії, як фізичної, так і психічної. Обидві ситуації можна якщо повністю взяти під контроль, то пом'якшити. І ще одне правило: любіть малюка таким, яким він є, але об'єктивно оцінюйте його особливості та те, як вони можуть допомогти чи нашкодити у майбутньому.
Джерело: GettyImages
Проблемний їдок
Деякі малюки вимагають мамині груди дуже часто, але потім смокчуть зовсім потроху, відволікаються і втрачають інтерес до їжі. Вже за півгодини-годину вимагають ще й усе повторюється наново. Мама втомлюється, не встигає відпочити, дратується… Швидше за все, ви неправильно організували годування груддю і, зокрема, прикладання. Поспілкуйтеся зі спеціалістом з грудного вигодовування (він допоможе налагодити годування) та лікарем-педіатром (щоб виключити можливі проблеми).
Що робити?
Найчастіше в подібних випадках неприємності виникають через те, що дитина неправильно бере груди: це може бути проблемою навички, результатом пологової травми або ознакою неблагополуччя нервової системи, через яку порушені смоктальний та ковтальний рефлекси.
Важливо прибрати всі соски та допоювання водою з пляшки. А за допомогою спеціаліста з ГВ підібрати правильні пози для годування. Іноді крім цього педіатр призначає масаж, мануальну терапію та загальнозміцнюючі процедури. Важливо показати дитині педіатру: коли у малюка є якісь приховані проблеми з травленням, він відчуває голод і стрес, під час їжі йому дискомфортно. Такий важливий процес перетворюється на біль.
Джерело: Shutterstock
Юний консерватор
Здатність приймати в багнети будь-яке нововведення у багатьох малюків видно вже в ранньому дитинстві. Вони можуть відмовлятися брати груди, якщо ви скористалися духами, плачуть, коли на них одягають новий одяг або вводять прикорм. Так поводяться як збудливі, і цілком врівноважені і спокійні діти. Якщо реакція малюка на все нове дуже бурхлива і ви бачите явний страх у поведінці, порадьтеся з неврологом.
Що робити?
Розширте коло вражень (ваших та малюка), не фіксуючись на точках його консерватизму. Крихітка відкидає новий одяг, але із задоволенням маніпулює предметами? Нехай їх буде більше, нехай грає новими речами у незнайомих місцях. Частіше міняйте свій одяг, а щоб дитина звикла до обновки, не надягайте на нього новий костюм відразу, нехай він з ним спочатку пограє.
Джерело: GettyImages
Збудливий малюк
Мало, що часто плаче, - дуже важкий варіант для мами. Їй буває так складно виспатися і відпочити, що плач дитини викликає відчуття безпорадності. Він не навмисне! Крихітка, здоровий фізично, може відчувати психологічний дискомфорт. Режим дня, незручний матрацик, бажання спати з мамою, а не у своєму ліжку. А може, іграшка, яку ви закріпили надто близько до обличчя малюка, здається йому чудовиськом? Чи відчуває, що мама сердиться?
Що робити?
Щоб поділитися спокоєм з дитиною, треба заспокоїтись самої. Вручіть малюкові татові і йдіть спати, гуляти або в перукарню. Консультація з добрим дитячим неврологом теж не завадить. Нерідко є фізіологічна причина. Медичні рекомендації різні: від курсу ліків до масажу, гімнастики та рекомендацій щодо харчування та способу життя.
Джерело: Shutterstock
Маленький лінивець
Деякі діти відстають від однолітків за показниками моторного розвитку. Усі вже сідають, а він – ні. Сусідський малюк навчився перекладати брязкальце з однієї руки в іншу, а ваш - ледве тримає ... Нормативи розвитку складаються зі статистичних даних, і малюк не повинен вписуватися в них. Але якщо він сильно відхиляється від норми, зверніться до педіатра чи невролога. І орієнтиром мають бути саме центильні таблиці, а не особистий досвід та приклад сусідської дитини.
Що робити?
Якщо лікар не знаходить особливих проблем з розвитком, просто стимулюйте цікавість та мотивацію вашого малюка, даючи йому більше свободи та ставлячи захоплюючі завдання. Зовсім маленьким діткам теж потрібні великі цілі: дістати щось цікаве, використати щось недоступне, експериментувати. Розширіть зону свободи дитини (передбачивши захист від небезпек) і вона буде менше лінуватися.
Джерело: Burda Media
Неавтономна дитина
Є дітки, які можуть зайняти себе самі навіть у дитинстві. Не найпоширеніший варіант, але таке трапляється. Набагато частіше можна побачити малюків, які починають плакати, опиняючись на самоті, навіть якщо фізично не відчувають дискомфорту. Не треба сильно переживати із цього приводу – це нормально! Ви дійсно потрібні малюкові.
Що робити?
Якщо малюк отримує достатньо уваги, він не вимагає його за допомогою сліз. Переконайте його своєю спокійною поведінкою, що ви нікуди не подінетесь. Багато дітей від природи тривожні та лякаються, коли мами немає поряд. Ви не можете зараз приділити увагу, взявши на руки? Забезпечте малюку місце поряд з вами (наприклад, у дитячому шезлонгу-гойдалці або на килимку, що розвиває), підтримуйте з ним розмову, щоб встигати робити справи, але при цьому поступово давати дитині більше самостійності без тиску.
Джерело: Shutterstock
Легко здається
Деякі дітки легко сприймають невдачі: не вдалося дістати іграшку — спробують ще раз, а потім взагалі займуться чимось цікавішим. А інші з приводу відразу плачуть, причому жалібно і невтішно. Іноді батькам здається, що це маніпуляція: ну неможливо так сильно засмучуватися через будь-яку дрібницю! Але тут велику роль відіграють вроджений темперамент малюка (а всі діти народжуються різними, у тому числі і в плані вираження емоцій), а також елементи сімейного виховання.
Що робити?
Якщо ви звикли бігти до малюка на допомогу на першу вимогу: подавати іграшку, піднімати його, якщо він упав, - не змінюйте стиль поведінки різко, це збиває дитину з пантелику. Дійте поступово, змінюючи тактику крок за кроком.
- Не запобігайте потенційній небезпеці, якщо вона невелика. Грубо кажучи, не намагайтеся підтримати малюка до того, як він почав падати.
- Дайте можливість дитині помилятися, втішайте її, але пропонуйте спробувати знову.
- Спокійно реагуйте на невдачі, не лякайте себе та його.
- Не допомагайте крихті до того, як він зневірився сам щось зробити, а показуйте, підкреслюйте, що він може впоратися із ситуацією сам. Хваліть!
Консультант: Ганна Бабіна, педагог
