Папи, що розповідають про дітей - особливе явище. Публікуємо блог Олександра, який нещодавно став татом і веде «бортовий журнал» свого хлопчика-горобця
Привіт.
Тільки вдвох. Зараз ти лежиш у мене на грудях, хрипиш і плачеш, бо тобі страшно. Твоя мама залишилася у реанімації до вечора. Розумію твій страх. Мені теж трохи страшно. Як це буває перед чимось новим для мене. Страшно чи впораємося ми, розумію, що впораємося, але гуль наб'ємо.
Обіцяю, що буду намагатися стати ідеальним татом, але лажатиму я буду, я ж собі знаю. Просто вибач
наперед за якісь помилки.
Зараз я трохи поплакав разом з тобою. І мені полегшало. Сподіваюсь ти прочитаєш це колись і зрозумієш мої відчуття.
А поки що вітаю тобі в нашій маленькій сім'ї, поки що без імені, хлопчик, 4060 гр., 56 см., породжений 22 травня.
P. s. Ти дуже кумедний, навіть коли голосно плачеш. І волохатий як я. Добре хоч без бороди.)))
P. ps Мама народила тобі у свою улюблену погоду — коли на небі ні хмаринки.
Далі буде ...
