Як тільки людина переступає поріг учнівського віку, тема його шкільної успішності стає основною для багатьох батьків на довгі роки. Оцінка стає мірилом шкільних успіхів та невдач, її роль виявляється дуже важливою. Проблема в тому, що системи оцінювання з самого свого запровадження укладали в собі такі суперечності, які часто зводять нанівець користь шкільної позначки. Іноді саме оцінка успішності стає перепоною на шляху розвитку таланту та інтелекту учня.
Джерело: freepik
Шкільні оцінки виконують кілька функцій. По-перше, вони потрібні для контролю та обліку якості освіти. Якщо ми когось навчаємо, то нам важливо розуміти, чи досягаємо ми поставленої мети і наскільки добре. За великим рахунком, оцінка в цьому сенсі є не мірою досягнень учня, а індикатором успішності освітньої програми та професійної придатності педагога.
У деяких країнах різні бонусні виплати викладачам, а також рейтинги шкіл розраховуються на підставі середнього балу учнів класу чи школи. Це часто призводить до того, що вчителі та директори шкіл за можливості намагаються відібрати найкращих учнів, з найвищим потенціалом. І вже цих учнів нещадно експлуатувати задля підвищення рейтингів. Іноді це збігається з амбіціями батьків, які бажають, щоб їхні діти навчалися в «найкращій школі у найкращого педагога», однак буває, що це призводить до сліпої гонки за успішністю на шкоду іншим заняттям дітей, перевантаженості шкільними заняттями, нескінченним домашнім завданням і розгорнутому шкільному неврозу у старших класах перед іспитами.
Джерело: Shutterstock
Друга важлива функція оцінки – виховна. На жаль, у багатьох школах слово «виховання» міцно асоціюється з покаранням. Вважається, що отримання поганої оцінки, негативного відгуку має чомусь навчити дитину, змусити її намагатися краще та відчувати сором за недостатню старанність.
Багато батьків досі не соромляться зізнаватись, що можуть «відшмагати» дитину за погану оцінку (тобто застосувати до маленької і досить безпорадної перед дорослою людині фізичне насильство). Вчителі ж, часто знаючи, що на дитину за погану оцінку вдома чекає фізичне покарання чи моральне приниження, не намагаються розібратися з причинами низької успішності, а прикриваються своїм формальним правом виставити низький бал.
Психологія і педагогіка експериментально показала, що виховна функція має лише позитивні оцінки. Золоте правило для успішного навчання, ефективної комунікації та організації праці, що працює і з дітьми, і з дорослими — щонайменше три позитивні відгуки на один негативний. Воно базується на коефіцієнті Лосада - експериментально отриманому співвідношенні похвали та критики. І в сім'ях, і в організаціях, і в навчальних колективах і при індивідуальній роботі чи навчанні найкраще дотримуватись співвідношення 5 позитивних відгуків на один критичний.
Джерело: Shutterstock
Третьою найважливішою з багатьох функцій оцінок є мотивація. Справді, система балів допомагає створювати настрій для тих дітей, у яких розвинений дух суперництва, тобто вже присутня висока мотивація до досягнень. Але що робити тим хлопчикам та дівчаткам, які цінують не лише результат, а й процес?
Змагання, побудоване на шкільних оцінках, автоматично залишає вдумливих, творчих та нестандартно мислячих дітей у невдах. А це ніяк не сприяє мотивації, адже вчитися швидко і «схоплювати все нальоту» — це те, що в школі найчастіше заслуговує на хорошу оцінку.
Досить складно заробити високий бал, якщо ти розглядаєш проблему довго, з різних боків, застосовуєш для вирішення завдання власний підхід, який не був показаний вчителем, йдеш до результату через низку помилок. Якщо такій дитині пощастить, і вона не розгубить мотивацію до закінчення школи і потрапить до академічного чи творчого середовища, з неї вийде чудовий вчений чи нестандартний діяч мистецтва.
Джерело: [захищено електронною поштою]
Але скільки з них із клеймом «нікчеми» та «невдахи» навіть не спробували продовжити освіту через низькі оцінки, ніхто не вважав. А скільки дітей зіткнулися з цькуванням з боку вчителів та буллінгом однокласників через формальну неуспішність, зараз вивчають психологи та спеціальні комісії, які розробляють ефективні методи протидії цькуванню та подолання наслідків психологічних травм.
У різних країнах по-своєму намагаються оминути ці проблеми. Нині у хороших школах намагаються дотримуватися коефіцієнта Лосада, застосовують бальну систему оцінок лише ближче до середньої та старшої школи, а оцінювання успіхів молодших школярів розробляють системи заохочення успіхів, а чи не покарання помилки.
Найкращі педагоги вітають помилки як частину навчального процесу, а їх виправлення — як творчу та командну роботу. Погану успішність намагаються розглядати як комплексну проблему — не самого учня та його здібностей, а відповідності чи невідповідності тих педагогічних впливів, які застосовує конкретна школа до цієї дитини.
Джерело: Shutterstock
Для виключення негативного впливу оцінок на соціальні взаємодії у колективі учнів, гарним тоном вважається повідомляти оцінки лише учневі та його батькам. Адже з оцінками є ще одна велика проблема. Очікування інших вчителів від учня часто формуються тими оцінками, що вони бачать.
Показовим був експеримент, у якому «двієчники» та «трієчники» були представлені новим вчителям як «хорошисти» та «відмінники». Вчителі ставилися до цих дітей як до добрих учнів, які мають тимчасові труднощі, часто завищуючи оцінку. І через кілька місяців об'єктивні знання стали відповідати у більшості дітей тим добрим оцінкам, що ставили вчителі.
Тому моя порада вчителям — ніколи не втрачайте нагоди поставити хорошу оцінку навіть найпроблемнішому учневі. Можливо саме завдяки вам він розкриє свій талант. А батькам я побажала б міцних нервів до кінця шкільного періоду ваших дітей і розуміння суб'єктивності оцінок як хороших, так і поганих. Між гарною оцінкою та хорошими стосунками з вашою дитиною, вибирайте останнє. Тоді й оцінки мають шанси підрости.
