Вам знайомий неприємний післясмак від власного крику? А гіркота від почуття провини та сорому перед улюбленим чадом за свій нестримний крик? Як, виховуючи дитину, впоратися із емоціями, підкаже психолог.
Fotolia
Шановні читачі, ми запускаємо проект «Школа позитивних батьків», де торкатимуться теми, що цікавлять багатьох мам та тат: виховання дитини, дитяча психологія та сімейні відносини Сьогодні ви дізнаєтесь, як направити свої негативні емоції у правильному руслі і не накричати на дитину у складній ситуації, а допоможе у цьому психолог Анна Трухан.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виховання дитини: причини повільності малюка шукайте в собі
Психологія дітей та дорослих
Кіпа статей, книг прочитана! А скільки телепередач переглянуто, можливо і тренінги (щось про ефективних батьків) відвідувалися. Разів сто, як мінімум, обіймаючи улюбленого малюка, клятвено обіцяли самому собі, а іноді й йому, що більше «ні-ні», «жодного разочка голос не підвищу». Чого вже там, ви добре знаєте, чудово розумієте, що кричати на дітей не можна!
І знову дежавю. Знову, на ті самі «граблі»! Ні, не наступаємо, прямо таки вальсуємо, отримуючи шишки, синці та садна! Боляче ранимо і ранимося до гірких сліз, до безсилля щось змінити.
Усі ми живі люди. Перебуваємо у різних емоційних станах. Цілком нормально, що в нас виникає потреба прокричати про насущне. Головне, щоб це не стало звичкою і не стало основною формою поведінки, не набуло б такої собі норму спілкування.
Настав час підняти «граблі», прибрати їх зі свого шляху і використовувати їх лише за прямим призначенням.
Всі ми дуже знають батьки до того моменту, поки не з'являться свої діти. Знати та вміти – це досить різні речі.
Fotolia
Як стати позитивним батьком
Найголовніше – почати із себе. Слухайте, що відбувається з вами. В якому емоційному стані найчастіше ви знаходитесь. У стані стресу, неврівноваженості ви здатні зриватися на крик. Запам'ятайте, що тільки в гармонійному, задоволеному стані, не відчуваючи нестачі уваги та інших потреб, ви зможете бути корисним собі та своїм близьким, зможете стати ефективним батьком.
• Введіть у свій денний раціон хвилини приємного релаксу. Слухайте приємну музику, приймайте контрастний душ або теплу ароматну ванну, мрійте.
• Фізичні навантаження допомагають зняти м'язові затискачі, знизити рівень напруги, агресії, а заразом і покращити вашу фігуру. Згадайте свої яскраві позитивні моменти з дитинства. Що ви любили? Чим подобається займатися? Поділіться своїми спогадами із близькими.
• Зверніть увагу на свої стосунки з близькою людиною (чоловіком, дружиною).
Fotolia
Вмійте зупинитись!
Якщо приводи накричати на дитину знаходяться, психологи рекомендують чинити наступним чином: найкращий спосіб заспокоїтися і «не наламати дров» - взяти тайм-аут.
Ви можете озвучити дитині своє рішення, сказавши «мені необхідно побути наодинці, ми поговоримо через 5 хвилин», вкажіть необхідний вам час для відновлення спокійного стану. Вийдіть в іншу кімнату і подихайте, прокричіть, зніміть напругу (порвіть папір тощо), словом, проемоційуйте негативні почуття та заспокойтеся.
Як заспокоїтися
• Опинившись перед дзеркалом, подивіться уважно, усміхніться, подумайте про щось приємне. Запам'ятайте свій вираз обличчя. Потім зобразіть перед дзеркалом як ви злитесь і кричите. Вдивіться у своє відображення та запам'ятайте його. Дуже неприємне видовище! Коли у вас виникне бажання кричати на дитину, згадайте своє відображення у гніві.
• Цей прийом я запозичила у моєї подруги. І багатьом ця порада вже знадобилася. Якщо у вас існує заборона на крик при гостях або значущі для вас особи. За бажання приструнити свою дитину криком, уявіть, що дуже важливі особи знаходяться зараз у сусідній кімнаті. Адже не будете ви кричати при сторонніх!
• Перш ніж вилити на голову своєму чаду громихаючий чепуй лайки, уявіть, що хтось зовсім сторонній лає вашого малюка тими словами, які готові були вирватися у вас.
Burda Media
• Цей спосіб для мене завжди був дієвим. Коли роздратування на дитину готове перебратися через край терпіння репетуванням, реактивуйте ранні позитивні моменти. Згадайте ті моменти спілкування з дитиною, коли ви були щасливі і дитина не викликала у вас роздратування. Згадайте момент вашої першої зустрічі, ваші почуття, почуття. Торкання ваших губ ніжного, теплого та неповторно ароматного тільця вашого малюка.
Всі дорослі були дітьми, часом переживали складні ситуації нерозуміння і неприйняття. Ви маєте свій особистий досвід подолання. Легше зрозуміти стан дитини, поставивши себе на її місце. У такі моменти, у більшості дорослих, виникає відчуття співпереживання, співчуття і сама собою зникає охота кричати.
Ви найкращий експерт своєї дитини та свого стану. Випробувавши кілька, виберіть для вас підходящий спосіб.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Виховання дитини: які фрази допомагають та заважають у цьому
