Істерики у дітей – теорія та практики, маркекри нормалізації стану дитини і що може допомогти дорослому.
Джерело: Burda Media
Коли у дитини істерика. Алгоритм дій дорослого:
- Самим стабілізуватися. Самим взяти в руку якусь річ, спертися на спинку стільця, чи стіну – зараз наших сил та опори може не вистачати. Нагадати собі – істерика – означає, що дуже висока напруга. Іноді дитині важливо зараз випустити пару.
- Бути в контакті з дитиною. Не переривати контакт.
- Якщо у дитини істерика, вона не чує наших умовлянь, загроз та нотацій. Надати підтримку почуттям дитини. (Назвати почуття дитини). Ти злишся? Ти сумуєш? Зараз дуже складно? Ти втомилася? Намагатися озвучити потребу дитини. Істерика потребує берегів – нашої уваги, часто – наших рук та обіймань. Давай я візму тобі на руки! Мені теж так хочеться додому. Якби я могла, я б тобі….
- Якщо це маніпуляція – бути в контакті, відчувати потребу – але дати зрозуміти, що маніпуляція не пройде.
- Якщо дитина мала – допустимо перефокусувати увагу.
- Тільки після того, як контакт відновлено, після того, як потреба дитини почута, свідома – можна розпочинати раціональний діалог. Почати переказувати те, що було до початку істерики і супроводити у раціональному висновку.
- В істерики є інерція – вона не може припинитися одразу ж.
- Продумати напрацювати практики, що робити після істерики, коли сама істерика пройшла, щоб не було відчуття втрати близькості (обійманці, мізинчики, будь-що).
Джерело: pixabay.com
Тепер теорія і ще практики:
- Емоційні прояви, швидше за все, будуть сильнішими не тоді, коли сама острая опасность, а коли вже є хоч якийсь період спокою. І це може бути і коли дитина в Україні, і вже в більш безпечних містах та країнах.
- Перші потреби дитини – безпека та близькість – емоційний контакт із надійними дорослими. зараз про базову безпеку ми говорити не можемо, а на емоції та емоційний контакт у батьків просто може не вистачати сил та години. Це нормально, коли дитина, що виявляє навіть здорові емоції, викликає у нас роздратування чи агресію.
- Виявити те, що в ній накопичилося, вона може тільки з тими, кому довіряє.
- Дуже складно грати з дітьми, та витримувати напругу емоційністю чи іграми.
У цьому дописі саме про відновлення відчуття безпеки та близькості — це має зменшити істерики та інші симптоми.
☀️МІ НОРМАЛЬНІ у ненормальних умовах. ми залишаємося найкращими батьками і у воєнний час, навіть більше.
Чому ми не можемо зараз бути такими близькими, як би хотіли, чому так складно грати: Майже у всіх нас підвищений рівень кортизолу. Майже всі ми намагаємось витримати напругу – чи в житті в небезпеці, чи в адаптуванні до нових умов.
Звертання до емоцій (гра з дитиною, сльози, страх, примхи дитини) ще і ще активізує лімбічну систему мозку, тобто ще повищує рівень кортизолу. і наші реакції на дітей зараз закономірно можуть бути різкішими. Діти можуть бісити, терпіння може не вистачати, і навряд чи у нас є час побути хоч трохи без дитини та контролю, щоби восстановитися.
Джерело: instagram@nashi_detki_konfetki
+ Тривога вимагає контактувати з інформацією – контролювати новини. Часто ми не можемо перейти на щось інше.
☀️ Що робити: за будь-якої можливості нам потрібно відпочивати
- Треба пам'ятати, що війна сприяє і нашому регресу – багатьом з нас хочеться на ручки. Але «ручки» це ми самі. І нам дуже важливо хоч на 2-5-15 хвилин робити паузі – у листанні новин, у спілкуванні, в турботі про себе.
- Треба виписати, занотувати для себе практики відновлення (тілесні, медитації зараз не всім можуть бути корисними)
- Режим дня! Це те, що дає відчуття кордонів.
- У заняттях з дітьми варто обирати, як і в мирні години – ті, що нам самим можуть приносити хоч якесь задоволення. наші жертви обертаються нашим же вигоранням.
- Я не можу зараз читати та звично грати з донькою, але ми разом співаємо, я їй майструю іграшки.
- Дуже важливі зараз — Тілесні ігри (я їх публікувала) — це і безпека, і близькість, і стабілізація нервної системи.
☀️ Коли дитина починає гратися, коли вона повертається до звичних у мирну годину зайняти – це ознака того, що вона почала відновлюватись.
І важливо – нам дуже важливо спрямовувати її до цих звичних зайняти.
що ми можемо відновити з нашої мирної життя? Може, хоч щось із тих страв, що їла дитина, домашні ритуали, пісні, слова?
(Коли ми приїхали до Франківська, донька відмовлялася їсти. Почала – коли я знайшла в магазині макарони – павутинки, що були для неї знайомі. Після цього вона потроху почала їсти різні страви).
Джерело: Pixabay
☀️ Маркери того, що рівень безпеки починає хоч трішки відновлюватися – дитина є (не надмірно, бо надмірність – це теж ознака стресу), відновилися процеси травлення (туалет, дефекація), відновлюється сон, дитині цікаво спостерігати за іншими, вона починає цікавитися тим, що поруч, поступово може відходити далі від дорослих. Починає відпускати.
☀️ Ігри для зняття напруги
- Після того, як донька заспокоїлася сьогодні після істерики, я їй запропонувала пограти в тварин, які хочуть вити – і ми вили вдвох, як вовки, нили та мугикали, як кошенята, уявляли, як могли б вити різні тварини – це і для мене була «нормалізація» того, що я не можу собі дозволити виявити, «як доросла». Після цієї гри перетворюємось на веселих тваринок. А потім людей.
- Хочу ще нагадати про «Ворі Дол» – (це може бути і наша мотанка) – лялька – втішителька (утішителька), лялька від тревог – яку можна зробити з гілки дерева, обмотати нитками. Коли ми обмотуємо – це «обережна» дія, це такі метафоричні обійманці та відтворення контуру безпеки. Така лялька кладеться під подушку – і забирає погані сні, тривоги, страхи.
- Їй можна «розповідати» про те, що складно, вона може бути у кармані дитини.
Сил нам усім – дітям та дорослим!
