Бути іншою дитині — важче, ніж бути батьком. У щоденній метушні та гонці за звання #яжемати ми часто втрачаємо ниточку єднання з найдорожчими та найулюбленішими людьми — нашими дітьми.
Катро Буток
У листопадовий похмурий день я йду вулицею і навіть не штовхаю опале листя берез.. небо сумує.. але хоч не плаче, і за те дякую.. на серце тяжкість. Добре, що не моя особиста, а знову сусідська.
♣♣♣
Сьогодні наші кашлі стихли і в квартирі стало тихо — мої котики пішли повеселити до дитячого садка. Я збираюсь на зустріч. І хотіла ще включити музику, щоб веселіше ... краще б включила, та голосніше. Так ні. Почула сусідів зверху. Мій сум — це ніщо порівняно з тим, що там.
Дуже голосно, відчайдушно, з посудом ущент і тихим плачем когось у кутку кричала доросла дочка: — Ти не маєш рації! У всьому! У всьому не права ти! У всьому цьому житті! Навіщо? Ти мучила мене! А мама і не заперечувала.
Я знаю, що вони й так не дуже в сім'ї. Наші діти часто і гучніше за них бувають, я не прислухаюся, але ЦЕ не вийшло чимось заглушити, і раптом стало тихо. Без сліз, без гуркоту чогось важкого в мою стелю.
♣♣♣
Іду парком, у голові все ті ж «ти не права»… на лавці бабусі сумують, а раптом їм теж ось так з розмаху сказали діти? Адже не те, що сидіти на лавочці, навіть жити не хочеться при самій думці, що й мені не дай бог доведеться таке почути. І так, можливо, мама там не супер, а тата взагалі немає. Моторошні слова, без мату, на диво. Але жахливіше, ніби вже нікуди… Не можу описати все те, що глибоко в мені від почутого… найпридатнішим буде лише одне слово – боюся. Дуже. І що робити? У той момент, коли це ВЖЕ — мабуть нічого, розгрібати наслідки.
Катро Буток
А мені? Зараз/потім/через рік/або десять? Що робити? Як уникнути цих слів? адже #яжемати завжди права, а зараз так і взагалі звели це в ранг крутості, водити на всі гуртки, прищеплювати дитині все, що тільки можна, південс з 4-х років, стовідсоткова зайнятість ... а порозуміння є? Мама своїм серцем поряд?
Єдине прийнятне зараз особисто для мене — це прислухатися хоч трохи за пару років. ДО цих слів, засумніватися у своїй вічній правоті, дозволити дитині не «мучитися», радитися з сім'єю, розповісти свої плани та доводи… не знаю, а може й ні… кожному своє і Кесареві кесарево ... Але іноді "голос зверху" підказує не малювати із себе бездоганну #яжемати, буває різне і ніхто не застрахований.
