Стрижучий лишай – інфекційне шкірне захворювання грибкового походження із групи лишаїв. Його на відміну від інших різновидів у цьому, що його вражає як шкіру і нігті, а й волосяний покрив. Стригучий лишай не відносять до інфекцій, що легко передаються, на відміну від вітрянки або краснухи. Тим не менш, заразитися ним можна досить просто: при безпосередньому контакті з носієм грибка, через постільну білизну, рушники, гребінці. За відсутності адекватного лікування стрижучий лишай загрожує неприємними наслідками.
Burda Media
Людина, яка має міцну імунну систему, при спілкуванні з інфікованою твариною або людиною може і не заразитися. А ось мікротравми шкіри, ослаблення імунної системи, тривалий контакт із джерелом інфекції, а також підвищена вологість та температура повітря сприяють зростанню кількості захворювань. Найчастіше лишай можуть підхопити діти, коли грають із бездомними кішками та цуценятами. Найвищий пік захворюваності припадає на літо та початок осені.
Види стрижучого лишаю
Залежно від збудника, розрізняють два види стрижучого лишаю:
- мікроспорія;
- трихофітія.
мікроспорія
Мікроспорія викликається грибами роду Microsporum і вражає шкіру, волосся та нігті. Захворіти на мікроспорію можуть і тварини, і люди.
Мікроспорією найчастіше хворіють собаки, кролики, рідше – коні, вівці, кози, свині. Але основні носії мікроспорії – кішки, особливо безпритульні.
Людина заражається при попаданні на її шкіру забруднених збудником лусочок шкіри, волосся, вовни інфікованих людей або тварин. Також передача можлива через постільні речі, головні убори, гребінці, мочалки та інші предмети побуту або особистої гігієни.
Залежно від джерела інфекції є два види мікроспорії:
- зоонозна – людина інфікується від хворої тварини, інкубаційний період становить 5-7 днів;
- антропонозна – людина інфікується від іншої людини, інкубаційний період – 4-6 тижнів.
По локалізації класифікуються два типи мікроспорії:
- мікроспорія гладкої шкіри;
- мікроспорія волосистої частини голови.
Джерело: Shutterstock
Симптоми мікроспорії гладкої шкіри
На шкірі утворюється невеликий набряк і пляма червоного кольору з чіткими межами та опуклими краями, що складаються з невеликих ущільнень та бульбашок. З розвитком захворювання його розмір збільшується, центральна частина вогнища ураження змінює колір на блідо-рожевий, утворюється лущення. Вогнище захворювання набуває правильної форми - кільця або овалу. Усього для мікроспорії характерна наявність 1-3 вогнищ розміром від 0,5 до 3 см. Може відчуватися легкий свербіж. Зазвичай цей вид позбавляючи вражає шкіру обличчя, шиї, плечей та передпліч, але іноді захворювання розвивається на долонях та стопах людини.
Вкрай рідко мікроспорія вражає нігтьові пластинки. Виглядає це так: на нігті виникає тьмяна пляма, поступово вона біліє. Нігтьова пластика стає крихкою і за відсутності лікування може навіть зруйнуватися.
Мікроспорія волосистої частини голови
Найчастіше мікроспорія волосистої частини голови розвивається у дітей віком від 5 до 12 років. Пояснюється це тим, що до 5 років діти зазвичай не взаємодіють із бездомними тваринами, а після 12-ти біохімічний склад шкіри та волосся у людини змінюється, і це перешкоджає розмноженню грибка.
Що стосується симптоматики: після зараження грибок кілька днів перебуває у волосяному фолікулі. Шкіра в місці інфікування починає лущитись. Безпосередньо волосся заражається через тиждень. Вони легко обламуються на рівні кількох міліметрів над шкірою, і уражена ділянка виглядає підстриженою. На залишках волосся можна побачити сіро-білий наліт – суперечки грибка.
Цей вид стригучого лишаю зазвичай локалізується в тім'яній і скроневих областях волосистої частини голови. Вогнища великі - до 5 см, але стандартно їх не більше двох. Форма вогнищ – кругла чи овальна, межі чітко окреслені. Іноді навколо основного вогнища формується кілька невеликих вогнищ діаметром до півтора сантиметра. На уражених ділянках спостерігається почервоніння та невеликий набряк. Шкіра вкрита сіруватими лусочками.
Нелікований лишай може набути хронічної форми. Страждають їм найчастіше жінки, у дітей цей різновид лишаю відзначається вкрай рідко. Спровокувати прогресування інфекції можуть порушення у роботі щитовидної залози, нестача вітамінів, ослаблений імунітет.
Якщо не вжити заходів, далі хвороба може прийняти нагноювальну форму. Вона характеризується сильним запаленням шкіри, виникненням невеликих гнійників, осередки ураження мають синюшно-червоний колір.
Джерело: Instagram@ sokvd
Трихофітія
Трихофітія викликається патогенними грибами трихофітон.
Розрізняють дві форми захворювання:
- антропонозну;
- зооантропонозну.
Антропонозна – нею хворіють лише люди; За місцем локалізації запальні процеси розвиваються найчастіше на волосистій частині голови та відкритих ділянках гладкої шкіри.поверхнева трихофітія).
Зооантропонозна – вражає людей, свійських та диких тварин; запальні процеси розвиваються глибоко всередині тканин, викликаючи нагноєння (інфільтративно-нагноювальна трихофітія).
Якщо грибок вражає нігті – це нігтьова трихофітія.
Поверхнева трихофітія
Найчастіше зустрічається у дітей. Інфікування походить від хворого, що має хронічну форму захворювання. На волосистій частині голови з'являються плями округлої чи неправильної форми, з нечіткими межами. Можуть трохи лущитися, утворюючи сріблясті лусочки. Волосся в місцях ураження рідшає і обламується на висоті 1,5-2 мм над шкірою. Іноді у вогнищах з'являється невелике почервоніння, з обох боків утворюються дрібні бульбашки чи жовті скоринки. Якщо шкіра на обличчі, кінцівках, тулубі, шиї – вогнища мають круглу або овальну форму з лущенням у середині, обмежену рожевими вузликами та бульбашками. Дрібні осередки поступово зливаються у великі. Хворого може турбувати свербіння.
Якщо не лікувати поверхневу трихофітію, вона може набути хронічної форми. Як правило, страждають на неї пацієнти, які не отримали правильного лікування при гострій поверхневій формі трихофітії. Найчастіше спостерігається у людей із порушеннями роботи ендокринної системи, імунодефіцитним станом, порушенням периферичного кровообігу. Вогнища уражень у хронічній формі трихофітії розташовуються на волосистій частині голови у вигляді дрібних лисин на потилиці та скронях, а також на шкірі сідниць, колінних суглобів та тулуба. Розмір вогнищ – до 1 см. Шкіра може сильно свербіти та лущитися. До цих ознак додається поразка нігтів на руках. Хронічна трихофітія може тривати роками, хворі на неї є джерелом інфекції і становлять серйозну небезпеку для оточуючих, особливо для дітей.
Інфільтративно-нагноювальна трихофітія часто зустрічається у працівників сільського господарства, які займаються тваринництвом. Хвороба вражає волосисту частину голови, шкіру обличчя та шиї, у чоловіків – область бороди та вусів. На шкірі утворюються бляшки яскраво-червоного кольору, покриті гнійничками та скоринками. На волосистій частині з'являються набряклі вогнища округлої форми, при їх стисканні виділяється гній. Можливі підвищення температури, головний біль, порушення сну та апетиту, збільшення найближчих лімфатичних вузлів. Волосся поступово випадає і на цьому місці більше ніколи не ростуть навіть після лікування, оскільки після загоєння на місці вогнища залишаються рубці.
Джерело: Instagram@ dobri_doktor
Хто в групі ризику?
Найчастіше стрижучий лишай вражає дітей віком від 0 до 12 років. Багато випадків захворювання реєструється у малюків до 1 року, оскільки у них ще не зміцнілий імунітет, і 4-5 років, коли діти дуже цікаві, їм хочеться все доторкнутися. Випадки захворювання у дорослих також нерідкі, у групі ризику – люди з ослабленим імунітетом.
Діагностика стрижучого лишаю
Діагностується стрижучий лишай лише за допомогою бактеріологічного зішкріба. Остаточний діагноз лікар скаже після особистого огляду та отримання результатів дослідження. Він призначить правильне лікування. Особливо уважно слід ставитись до лікування захворювання у дітей. Недолікований лишай у складній, хронічній формі може дати себе знати у дорослому віці.
Як лікувати стрижучий лишай
Мікроспорія та трихофітія добре піддаються лікуванню, але лише при точному дотриманні рекомендацій лікаря. Зазвичай медики призначають обробку ураженої ділянки 5%-м розчином йоду та мазями, що містять у складі саліцилову кислоту, сірку, дьоготь. Якщо лікування не допомагає або осередки ураження мають множинний характер, лікар може призначити прийом протигрибкового антибіотика перорально (у вигляді таблеток). В особливо тяжких випадках можлива навіть госпіталізація.
Важливо! Ніколи не давайте ліки без призначення лікаря, навіть якщо їх вам порекомендує авторитетний знайомий! Притивогрибокові препарати мають низку побічних ефектів. Їхнє призначення – суто індивідуальне.
Можливі ускладнення стрижучого лишаю
У важких випадках, при зниженому імунітет або відсутності лікування, лишай може перейти в хронічну форму. Тоді грибок проникає у глибокі шари шкіри та спричиняє важкі ураження. Навіть після загоєння на їхньому місці утворюються рубці, які залишаться на все життя.
Можливе запалення та збільшення лімфатичних вузлів, розташованих поблизу місця ураження.
При важкій і хронічній формі лишая, що стригує, який локалізується на волосистій частині голови, якщо грибок вразив волосяні цибулини, з'явилися лисиці можуть залишитися на все життя.
Гігієна при стрижучому лишаї
На період лікування необхідно повністю виключити контакт хворого з тваринами та обмежити контакти з іншими людьми. Якщо зараження походить від свійської тварини, їй слід зробити необхідні щеплення. Після закінчення курсу лікування необхідно зробити контрольні аналізи. У приміщеннях, де проживали хворі, необхідно промити підлогу та всі поверхні розчином гіпохлориту-відбілювача (1:10), що вбиває суперечки грибів.
Джерело: Instagram@zolotoinka
Профілактика стрижучого лишаю
Зараження стригучим лишаєм можна уникнути. Для цього необхідно дотримуватися простих правил гігієни: ретельно мити руки після прогулянки, стежити за тим, щоб дитина не чіпала вуличних тварин, прищеплювати домашніх тварин, не користуватися чужими предметами гігієни та одягом.
