Іграшковий мінімалізм може повністю змінити атмосферу у вашому домі. Я розповім, як прийшла до нього і яку вигоду здобула.
Джерело: Freepik.
Пам'ятаю, як стояла в майбутній спальні старшого, коли була вагітна, і мріяла. Я уявляла, як він грає з дерев'яними іграшками та химерними в'язаними тваринами. Ніякого пластику та світних штучок. Гарна фантазія, правда?
Справа не лише в естетиці. Пропрацювавши багато років з дітьми та прочитавши все, що змогла знайти про дитячі ігри, я розробила ідеальну картинку дитинства. Дитинство — коли гра на свіжому повітрі є пріоритетом, а іграшки, що розвивають уяву, цінуються вище за тих, які «щось вміють робити».
Я розповіла про свою ідеальну картинку всім, хто був готовий слухати - впевнена, іноді я виглядала як зануда. Я не втомлювалася просити сім'ю та друзів бути більш розбірливими у виборі іграшок як подарунок.
Проте, згодом, після народження трьох дітей, непотрібна всячина таки заповнили наш будинок. Її було так багато: і пластмасові фігурки без рук і ніг, і мільйони машинок, і гори Lego, на які так боляче наступати.
І ось! Мій терпець закінчився.
Джерело: Freepik.
Приймаю рішення
Хоч я й не люблю будь-яку дрібень у домі, я не можу назвати себе мінімалістом. Мені так само не подобається колекціонування, а безлад просто зводить з розуму. Але коли Google я вбиваю «мінімалізм» і бачу зображення білих порожніх просторів — це теж не моє!
Існує поширена хибна думка, ніби мінімалізм — це біле ніщо. Кілька місяців тому я дивилася документальний фільм від Netflix "Мінімалісти". Виявляється, для багатьох ця ідеологія не так про порожні простори, як про звільнення від прихильності до непотрібних речей.
На однойменному веб-сайті мінімалізм описується як «інструмент, що дозволяє позбутися надмірностей життя на користь акцентування на тому, що важливо, щоб знайти щастя, задоволення і свободу». Звучить добре, чи не так?
Для мене мінімалізм не в тому, як виглядає мій будинок і чи я не є жертвою споживчого світу. Це про те, щоб позбутися монотонного прибирання ігрової кімнати.
Джерело: Freepik.
Проблема в іграшках
Коли я вперше заговорила про мінімалізм у підході до іграшок, майже впевнена, багато хто подумав, що я егоїстка. Я чула принаймні від одного стурбованого друга фразу "А ти про дітей подумала?"
Так, тут є трохи егоїзму. Я справді не хочу витрачати майже кожен день на прибирання дитячої кімнати. І я не хочу спотикатися про ляльки дорогою у ванну посеред ночі.
Але це моя основна турбота. За останні сім років ми накопичили неймовірну кількість дрібниць. Думаю, це неминуче з трьома маленькими дітьми, але я так засмутилася кількості іграшок, які ми маємо. Але найдивовижніше? Діти навіть не грають із ними!
Ось так. Здається, що більше у них іграшок з'являлося, то менше вони приділяли їм уваги. Вони витягають їх із кошика, але далі нічого не відбувається. Іграшки залишаються розкиданими на м'якому килимі.
Спостерігаючи за грою дітей, я зазначила, що вони використовують невелику кількість іграшок. Вони схильні знаходити кілька простих речей та виявляти творчий підхід до них. Деякі з найкращих ігор були саморобно сконструйовані з коробок та старих простирадл на задньому дворі. Іграшки лише заважали.
Джерело: Freepik.
Викинути іграшки (ну... не все!)
Я нарешті наважилася. Іграшки мають піти. Не все, звісно, але більшість! Ми витратили цілий день, вичищаючи спальню та ігрову кімнату. Можливо, цим варто було зайнятися без дітей – у них прокинулась така любов до речей, які збиралися викинути!
Наприкінці дня ми мали цілий мішок, наповнений зламаними речами, і інший, набагато більший, з тим, що ми пожертвували на благодійність. Ми досягли чистоти в ігровому просторі.
Джерело: Freepik.
Що ми залишили та чому?
Метою не було позбавитися всього (хоча в якийсь момент я пожартувала про те, щоб просто скласти все в купу і підпалити). Метою було зберегти лише те, що сприяло творчій грі.
В інтерв'ю про дослідження дитячих іграшок професор Тревік-Сміт з Університету Східного Коннектикуту припустив, що «що простіше – тим краще», і згадав іграшки, наприклад, такі як дерев'яні кубики.
То що я залишила?
- Дерев'яні кубики – сприяють розвитку моторики та творчих здібностей.
- Ляльковий будиночок і дерев'яний піратський корабель – тут відбувається багато соціальних ігор.
- Музичні інструменти (начебто мені бракує шуму з трьома дошкільнятами) музика корисна для душі.
- Люди та тварини ідеально підходять для лялькового будиночка.
- Ляльки та аксесуари - мої молодші люблять вбирати своїх дітей, тягати їх у пелюшках і укладати спати.
- Вбрання (у нас їх було надто багато, але ми склали все в один кошик) — чудовий спосіб розпалити творчу гру.
- Лего та конструктори - відмінно підходять для розвитку дрібної моторики та образного мислення.
- У нас залишилося найменше. Але також у нас є заповнена книжкова полиця та шафа для художнього приладдя.
Кінцевий результат? Простір, який закликає до творчої гри.
Джерело: Freepik.
Переваги
З часом я помітила деякі цікаві зміни у дітях і собі:
#1: Час
Ми всі виграли час. У дітей його стало більше для ігор, адже немає потреби нишпорити в купі іграшок, які ніколи не використовуються.
А в мене звільнився час від прибирання – замість довгих вечорів, присвячених розчищенню будинку від пластикових уламків, ми всією сім'єю гріємось на сонечку зовні.
# 2: Креативність
Діти грають по-іншому. Якось вдень було по-справжньому тихо — знаєте, така моторошна тиша, коли починаєш замислюватися, де ж відбуваються руйнування. Я навшпиньки пройшла по будинку, готуючись до неминучого безладдя. Але те, що виявила, було ще шокуючішим: мої діти просто захоплено грали. Ось так. Усі троє будували місто з дерев'яних кубиків і прикрашали його маленькими тваринами та чоловічками. Їхня гра стала більш творчою і менш залежною від іграшок.
# 3: Психологічно ми менше перевантажені
Не тільки я відчувала себе приголомшеною щоразу, заходячи до ігрової кімнати. Я майже впевнена, що мої діти також. Вони заходили, витягували кілька речей та йшли. Думаю, великий вибір збивав їх з пантелику. Тепер, коли вони входять до кімнати, вони мають місце для гри, і вони можуть легко побачити всі варіанти прямо перед собою.
# 4: Цінність
Це завжди актуальна тема і те, чого ми навчаємо своїх дітей. Ми твердо віримо, що є «свідомими споживачами», що означає прийняття усвідомлених рішень про те, що робити покупки. Дітям треба цінувати те, що вони мають. Кімната, повністю заповнена випадковими іграшками, мало сприяє зміцненню цієї цінності.
Тепер вони бачать, що більше — не завжди краще. Вони звертають увагу на те, що у них є, дізнаються про людей, які ці речі їм подарували, і зміцнюють спогади про них.
Джерело: Freepik.
Іграшковий мінімалізм - не просто
Я хотіла б сказати, що позбутися іграшок було легко. Але це зовсім негаразд. Ми мали речі, які мали сентиментальну цінність, але наші діти переросли їх. Ми вирішили подарувати ці іграшки друзям або пожертвувати їхньому дитячому будинку. Ми залишили кілька для онуків. До цього далеко, але я впевнена, що я буду рада, що зберегла їх.
Іноді ми тримаємося за іграшки набагато довше за потрібне і переживаємо, адже у наших дітей має бути все, чого вони потребують. Коли ми звільняємо себе та дітей від безладу, ми поступаємося місцем якісному розвитку!
