Мама з донькою (фото: ЦФА Бурда)
Дитина часто розповідає вигадані історії? Наприклад, може вигадати, що їздив до бабусі, і навіть розповісти, чим вони з нею займалися. Але ж цього не було! Чому діти це роблять і як пояснити, що вигадувати не треба?
думка психолога
Це не брехня, а вигадки. Відмінність у тому, що вигадки ніколи не мають жодної корисливої мети. Дитина не просто вигадує ті чи інші події, вона, швидше за все, плутає справжні події з вигаданими, а тому розповідає щиро, з достовірними подробицями.
Засуджувати або лаяти за це не можна, тому що вигадка не піддається свідомому контролю, і малюк не зрозуміє, що саме погано, зрозуміє тільки, що з ним щось не так. Ваше завдання пояснити, де межа між правдою та вигадкою.
Щоразу, коли чуєте вигадану історію, говоріть йому про це. Без емоційпросто констатуйте факт. Наприклад: "Насправді у тебе немає футболочки зі слоником". І все. Більше жодних пояснень. Зрозуміло, таку розмову краще відкласти до того, як ви залишитеся з дитиною віч-на-віч, тому що при свідках вона може відчути потребу захищатися і чинити опір вам. Така регулярна констатація допоможе малюкові провести кордон між реальністю та вигадкою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи варто карати дітей та як робити це правильно
