З початку повномасштабної війни мільйони українців були змушені виїхати за кордон або переміститися до більш безпечних областей країни. За даними ЮНІСЕФ понад 1,5 мільйона дітей виїхали до інших країн з початку року, серед дорослого населення ця цифра складає понад 3 мільйони. Ще 6,5 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. І якщо дорослим дещо простіше змиритися з навколишніми обставинами, то як бути дітям? Як наймолодшим призвичаїтися до нової школи, знайти друзів та спокійно пережити період адаптації? Розбираємося разом з практичною психологією та фахівчинею соціального благодійного проекту «Коло Турботи» Юлією Богаченком (Карпук).

Джерело: Shutterstock

Як батькам допомогти дитині адаптуватися на новому місці?
Перш за все варто організувати побут та щоденний графік максимально схожим до того, який дитина мала вдома. Прогулянки на свіжому повітрі, додаткові заняття з танців, боротьби тощо.
Щоб краще дотримуватися запланованого розкладу дня, раджу написати та повісити лист з розпорядком на видному місці. Тоді дитина краще розумітиме, які справи чекають на неї протягом дня, що допоможе знизити рівень стресу.
Після переїзду на нове місце важливо давати дитині максимум любові, приділяти навіть більше години, ніж раніше, підтримувати, розмовляти, цікавитися її життям. Коли дитина відчуває підтримку та допомогу з боку найрідніших, їй буде простіше знайти своє місце серед нових людей.
Якщо дитина відмовляється йти до школи, варто пояснити, чому це важливо. Можна розповісти на прикладі дорослого, що так само як мама з татом мають ходити на роботу, дитина повинна йти до школи, бо це теж її обов'язок. Щоб дитина розуміла важливість цього кроку і дещо брала приклад з батьків.
Далі варто розповісти дитині скільки хороших відкриттів принесе їй школа, зацікавити та пояснити, що вона зустріне нових друзів, матиме нові класні знайомства, вивчить іншу мову, яка допоможе їй у майбутньому – показати всі плюси, які чекають на неї.
Важливо дати дитині настанови, як від: будь відкритим, не бійся знайомитися та розповідати про себе, тобі обов'язково приймуть та полюбляти. Щоб дитина поступово позбувалася страху та відчувала себе більш вільно у колективі.
Діти надзвичайно адаптивні і їм набагато легше пристосуватися до нового способу та місця життя, проте варто пам'ятати, що вони дуже добре відчувають та зчитують емоційний стан дорослих. Якщо дитина бачить, що батьки несерйозно ставляться до переїзду, сидять на валізах та готові будь-якої миті їхати назад, а її віддають до школи для галочки, дитина не буде бачити сенсу вкладатися в навчання.

Джерело: freepik
Як зрозуміти, що з дитиною щось не так?
Перш за все говорити, живити, цікавитися життям дитини та приділяти увагу. Можна взяти за правило кожного дня після школи запитувати, як пройшов день, що понравилось чи не понравилось, що запам'яталося тощо. Чим більше ви говоритимете та проявлятимете інтерес до життя малечі, тим впевненіше дитина себе почуватиме та охоче ділитиметься емоціями.
Як полегшити адаптацію на новому місці?
Для початку не змушувати дитину робити щось через силу. Якщо дитина категорично відмовляється йти до школи, пробувати домовлятися, наприклад, так: давай сьогодні ти підеш у школу, а завтра я дозволю тобі залишитися вдома і ми разом будемо виконувати завдання.
Шукати причину небажання ходити до школи: можливо, дитині не підходить вчителька чи шкільна програма є складною і їй потрібна допомога, чи дитина банально не знає як знайти спільну мову з однокласниками.
Ребенку важливо відчувати, що він не один, що його підтримують та любити, що поруч є той, до кого можна звернутися за допомогою.

Джерело: freepik
Як бути, якщо дитина взагалі не може адаптуватися?
Потрібно дати дитині час адаптуватися, повертатися до зайняття потрібно лише тоді, коли дитина повністю готова. Хоча діти є більш гибкими та легше сприймають нове, через сильний пережитий стрес їм може бути важко повернутися до того режиму, який вони мали раніше.
Пам'ятати, що первинне завдання вчителів та нової школи – допомогти дитині пережити той стрес, з яким вона зіштовхнулася під час війни. Тому тут не може йти мови про надзвичайно успішне засвоєння предметів, високі оцінки та відзнаки. Навіть якщо до війни дитина була відмінником у школі, вимагати від неї того самого зараз є неприпустимим.
Також можна попросити вчителя чи шкільного психолога допомагати дитині з адаптацією, підтримувати її, щоб дитина відчувала, що їй є до кого прийти за порадою у школі.
Загалом перший місяць завжди буде найважчим, тому варто не здаватись у перші навчальні дні і пам'ятати, що далі буде проще.
Якщо ж протягом трьох місяців дитина не змогла призвичаїтися до нової середовища, тоді варто думати над вирішенням проблеми: перевести дитину в інший клас, якщо їй не вдалося влитися в колектив чи справді шукати нову школу чи розглянути опцію навчання вдома.
Як дитині відстоювати свої кордони, якщо у неї загинув хтось із близьких чи сім'я нещодавно виїхала з окупації?
Найкраще, щоб у кожній батьківщині батьки провели бесіду зі своїми дітьми та пояснили, що може бути так, що з ними в класі буде навчатись дитина, яка втратила рідних на війні чи пережила жахи бойових дій. Пояснили, що не можна надто тиснути чи допитуватися про це у пострадалої дитини. Донести, що їй може бути боляче відповідати на такі запитання, її ранити чи дуже сильно обурити. Навчити ставити питання тактовно, наприклад: «Можу я запитати тобі про це?»; або «якщо захочеш поділитися, я вислухаю».
Що стосується дитини, яка пережила таку травму війни, потрібно донести їй, що вона має повне право не обговорювати цю тему. Навчити ввічливо відстоювати собі та своє рішення. Не грубити, не злитися та спокійно відповідати: Я не хочу про це говорити, мені боляче про це згадувати, я маю право не піднімати цю тему.
Якщо ви чи ваші діти потребують психологічної підтримки, звертайтесь на безкоштовну гарячу лінію «Кола турботи». 0800331391 або пишіть нам у Instagram @care_circle_ua
КОЛО ТУРБОТІ – це кваліфікована психологічна допомога дітям від 0-12 років та їхнім батькам, які пережили психотравмуючі події під час війни. Психологи проекту допомагають усім слоям населення, надають фахові поради, як подолати посттравматичний стресовий розлад.