Про те, що не має знадобитись. Для дорослих та дітей. Про те, як безпечно можна говорити про ядерну небезпеку. І про що ще можна подбати. — А де наш «апокаліптичний пакет»? — так називаю пакет, де зберігається те, що не має знадобитись. Але воно ж додає відчуття суб’єктивного контролю.
Джерело: Freepik
Я сьогодні відчула, що у мене капець, як болять великі пальці на руках. Поспостерігала, і виявилось, що я в напрузі стискаю руки в кулаки так, що вже боляче. А знайома сказала, що звело щелепу. А інша, що спазми в сонячному сплетінні.
Спасибі моєму внутрішньому самотерапевту — так, давай руки розітри. Потрібно частіше робити паузи, щоб просканувати тіло. І вкласти 2 хвилини, щоб розслабитись. Хоч руку теплу чи грілку покласти на місце, де спазм.
Тілу потрібно витримати напругу наших емоцій і не втратити можливість реагувати.
? Лопни бульбашку. Затримай увагу, постав лайк на кількох дописах на різні теми, не тільки на тему ядерної загрози.
Бо алгоритми фб ж роблять свою справу. Складається враження, що всі тільки про це і говорять.
А є ж ще купа прекрасних тем і зашкварів, про які можна потурбуватись — про гендерні стереотипи в книжковому бізнесі, наприклад.
Джерело: freepik
? Що я можу зробити, щоб вгамувати тривогу (сьогодні мене піднакрило від кількості прочитаної інформації і роботи із тривожними запитами) — хоч щось взяти під контроль.
- Я знаю, де документи, гроші, ліки, валізка, на всяк випадок, в переносці кішки є корм.
- Є вода, на день — два суха їжа. Свічки, сірники. Серветки. Одноразовий посуд в пакеті.
- В «апокаліптичному пакеті» — плащі, окуляри, респіратори, рукавички — їх небагато, все використаю потім в мирний час для роботи з дітьми чи в господарстві.
- Якщо «що» — у нас є 10хвилин, щоб реагувати. Взяти дітей, речі і котів — собак — ховрашків. Дістатись підвалу, укриття, метро, якщо воно поруч.
- Більше за все мене турбує, що діти можуть бути не поруч. Тому — у доньки в рюкзачку буде плащ, респіратор, серветки, окуляри. (Більше для мого спокою і контролю). Повербанк для телефону. Там є бейдж з ім’ям та телефонами. На всяк випадок, я намагаюсь давати одяг з капюшоном.
- І діти мають знати, що потрібно точно робити все, що скажуть довірені дорослі. Навіть, якщо немає зв’язку, ми зробимо все можливе, щоб бути поруч.
Джерело: pixabay.com
- Я не розмовляю з дітьми про ядерну небезпеку. Але, якщо комусь важливо — ми можемо грати в «іншопланетян», що потрапляють на нову планету, в якій все невідомо. Чи астронавтів, які подорожують в космосі.
- Спочатку потрібно зажмуритися і затримати на кілька секунд подих. Дорослий «керівник місії» скаже, коли можна відкривати очі і робити вдих.
- І потрібно бути в скафандрі. Надягти окуляри, плащ, респіратор — знайти якийсь захований «скарб». (Але не торкатись його, просто означити місце). А потім кажемо «стоп гра» і йдемо жити життя. (Можна переключати увагу на реальність питанням — що будемо робити зараз?)
- Якщо раптом щось небезпечне таки станеться — вмикаємо швидко режим «іншопланетян». Рухи вже будуть знайомі.
- А тут посилання на 40 ігор, в які можна грати в темряві, щоб дітям не було страшно.
Джерело: Shutterstock
- Для старших дітей — важливо узнати, що вони вже самі вичитали в соцмережах, що думають, чого бояться, сказати, про що ми вже подбали, що будемо робити «якщо що».
- І зробити акцент на тому, як ми використаємо заготовлене, коли воно не знадобиться (пікнік, похід під дощем , ремонт). Так ми перемикаємося з режиму тривоги. (Донці я пояснила — пам’ятаєш, у нас був невеликий запас масок під час ковід і ми купували дрова, якими користувалися кілька років).
- Діти будь-якого віку реагують не на самі слова, а на тональність, мімічні сигнали.
- Я хочу покласти в наш «пакет» пляшку вина і шоколадку, і так шкодую, що так і не навчена отримувати задоволення від алкоголю.
Писала цей текст в маленькому кафе в нашому селі, біля школи доньки. Через дорогу — в метрах 20 в лісопосадці табличка «обережно, міни». Це вже стало частиною нашої реальності.
Кава смачна! Сьогодні тепло. Повз мене пройшов чоловік із букетом величезних поганок. Боюся навіть уявити, навіщо вони йому. І це мене зараз непокоїть більше, ніж збір «апокаліптичного пакету».
Робити те, що можемо для безпеки. І Жити життя!
Обіймаю, Родино ❤️ як хочу Перемоги
